“Збережи старий Львів” – спільнота львів’ян, для яких місто є чимось дуже важливим. Настільки важливим, що коли місту Львів загрожує небезпека, ми готові відірватися від улюблених справ (своїх для кожного) і стати на його захист.

“Збережи старий Львів” створилася стихійно. Усе почалося з публікації в LiveJournal-спільноті misto_lviv, яка повідомляла широкий загал про славнозвісний “бункер“, котрий мав – з численними порушеннями – постати на розі вулиць Вірменської та Краківської. Той допис здійснив доволі серйозне збурення в середовищі львівських блогерів. Ми створили закриту LiveJournal-“спільноту” для координації. Також відбулася оффлайн-зустріч людей, які вирішили боротися з будовою активно і за межами інтернету. Після кількох таких зустрічей ми організували акцію протесту під стінами Ратуші, а потім ще одну. Акції протесту не можна назвати чисельними, однак вони нарешті сколихнули спокійну і самовпевнену міську владу і, що важливіше, спричинилися до виходу проблеми “бункера” в ширший публічний простір.

На жаль, місцева влада не обмежується одним “бункером” і намагається засадити “бункерами” весь історичний центр. “Збережи старий Львів” бореться також із готелем на місці колишнього концтабору – на Цитаделі. Можливо, доведеться також втрутитися в розвиток ситуації на вулиці Федорова.

Активісти “Збережи старий Львів” діють безоплатно і добровільно. Відповідно, сили нерівні – “гарячі точки” множаться швидше, ніж львівська громада здатна реагувати. Львівська “еліта” має весь свій час на руйнацію старовинного міста, а у нас, активістів, є роботи та сім’ї, і ми можемо присвячувати боротьбі лиш невелику частку свого часу. Однак, ми не самі – вже значний час на ниві збереження архітектурних пам’яток діють спеціалізовані організації, такі як ЦППД “Сім” та Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, з якими “ЗСЛ” тісно співпрацює.

Спільнота “Збережи старий Львів” – це ситуативний інструмент нашої боротьби. У нас немає планів трансформуватися в громадську організацію чи діяти на постійній основі. Жоден з нас не є “професійним революціонером” і не черпає насолоди від факту боротьби. Ми також не певні, що у нас стане сил добитися усього, що нам прагнеться. Наша мрія – щоб львівська влада нарешті попустилася і замість побудови бункерів зайнялася конструктивною діяльністю, і щоб ми змогли повернутися до улюблених справ та коханих родин.