Марта Гартен, спеціально для ЗІКу.

На нинішньому брифінгу міський голова Львова Андрій Садовий не зміг сформулювати чітких засад політики міста щодо інвесторів, які не виконують своїх інвестиційних зобов’язань, коли питання зачепило ділянку на вул. Федорова у середньовічному єврейському кварталі Львова.

Нагадаємо, що інвестор – непримітна компанія «Українські інвестиційні системи», яка заледве відома тільки заводиком у Тернополі, придбала у Львові 5 жовтня 2007 р. під час VII Львівського міжнародного економічного форуму у Львові «Євро-2012: Україно, вперед!» – за 19 млн грн з аукціону право 49-річної оренди ділянки на вул. Федорова з лівої та правої сторони (№23, 24–28, зокрема останній будинок є пам’яткою архітектури).

За інвестиційними умовами забудовник повинен завершити будівельно-монтажні роботи і здати об’єкт в експлуатацію не пізніше як через три роки з моменту укладення договору оренди. Обов’язковою умовою є те, що готель має відповідати рівневі 4 зірок за класифікацією готелів Держстандарту України за № 4269 від 2003 р. Натомість інвестор Олександр Петровський обіцяв 5-зірковий готель за 2 роки. Як запевняв тоді представник переможця аукціону Олександр Петровський, їхня компанія разом з партнерами планує побудувати на земельній ділянці сучасний п’ятизірковий готель протягом двох років. І що? Цей термін збіг. Але готелю нема! Натомість довкола ділянки усі ці два роки відбувалися дивовижні речі, при чому мало місце пряме порушення закону, на яке прокуратура воліла заплющувати очі.

Торік у листопаді міжнародна архітектурно-містобудівна рада, що приїздила до Львова, аби вибрати проект готелю на розі вул. Краківської–Вірменської, окрім того розглядала й проект євроготелю на вул. Федорова. А у грудні 2008 року ділянка «Українських інвестиційних систем» збільшилася за рахунок будинків №7 та №7-а на вул. Сербській. Рішенням № 1371 від 12.12.2008 та рішенням № 1374 від 24.12.2008, текст яких не оприлюднений, Львівська міська рада без проблем надала житло у зв’язку з відселенням з аварійних будинків. У Львові часто траплялося так, що коли несподівана аварія позбавляла мешканців даху над головою, їх не було куди відселити на тимчасовий постій. Принаймні влада пропонувала тільки номери в готелях, не надто придатних для житла. Натомість у випадку із будинками на вул. Сербській подібних проблем не виникло. Отож, до купленої з аукціону ділянки інвестор приєднав до «відселенської» площі і ще третину обгородив у міцних традиціях самозахоплення.

І вийшло так, що під час археологічних досліджень інцидент із розширенням площі розкопів на територію подвір’їв будинків з боку вул. Сербської не був випадковістю, спричиненою відсутністю програми проведення наукових досліджень чи проекту відведення землі з відповідними погодженнями. Бо все улягало вищому плану.

Цікаво, що все це наклалося на ситуацію, коли пропонований інвесторами проект, що його розробив головний архітектор «John Seifert Architekts» Дж. Сіферт, був відхилений містобудівною радою. Її не задовольнила псевдоісторична 7-поверхова споруда готелю на 150 номерів, два корпуси якої, розташовані обабіч вул. Федорова, мав з’єднувати підземний поверх, завширшки 18 м, прокладений попід проїжджою частиною вулиці.

27 2007 року вересня радник міського голови Львова з питань готельного господарства Іван Лунь на громадському слуханні презентував ескізний проект забудови готельного комплексу на ділянках на вулиці Федорова, 23, 28. За проектом, на вулиці Федорова мав з’явитися готельний комплекс з підземною двоярусною автостоянкою на 23 машиномісця. Голова постійної депутатської комісії із землекористування Львівської міської ради Тарас Криворучко висловлювався за будівництво підземного паркінгу під вул. Федорова: «Я «за» такий паркінг, якщо буде відповідне виконання робіт. Тут питання тільки у технічному виконанні, оскільки готель буде складатися з двох ділянок, одна навпроти одної, і паркінг буде розміщено під вулицею».

Та львівські архітектори зауважили, що пропонований євроготель суттєво дисонуватиме із автентичним оточенням, а межі забудови підозріло захоплюють частину «не своєї» території, нехтуючи історичною парцеляцією. До того ж будинок №28 на вул. Федорова має статус пам’ятки архітектури XVI–XIX ст. і зносити його категорично неприпустимо, хоча за отим же проектом, який, наголосимо, не погодили, його знесення було передбачено!

Нагадаємо, що член бюро українського комітету IKOMOS Микола Гайда, рецензуючи проектні матеріали будівництва готелю на вул. Федорова, 23–28 у Львові, зазначив: «Подані на рецензію матеріали не відповідають вимогам ДБН А 2.2-3-97. Склад, порядок розроблення та погодження проектної документації для будівництва, пропоновані границі забудови охоплюють внутрішні території кварталу, ігноруючи при цьому первісне історичне розпланування. Передбачено інтенсивну санацію внутріквартальної забудови, що суперечить пам’ятко-охоронному законодавству України. Оскільки історична забудова з боку вулиць Староєврейської та Сербської у своїй більшості включена у перелік пам’яток архітектури, пропоноване рішення передбачає агресивне втручання в об’ємно-просторову структуру кварталу, що означає цілковите її знищення. Представлені матеріали передбачають освоєння підземних просторів територій кварталу, ігноруючи при цьому наявність підвалів та інших елементів втрачених середньовічних кам’яниць. Передбачено розбирання разом із рівнем підвалів будинку № 28 на вул. Івана Федорова, незважаючи на те, що цей об’єкт включено до державного реєстру національного культурного надбання як пам’ятку архітектури (охоронний № 356). Вважаю недоцільним розгляд поданих матеріалів на засіданні містобудівної ради як таких, що не відповідають рівню вирішення питання, оскільки воно стосується не тільки відтворення втраченої забудови, але й збереження історико-архітектурного середовища середньовічної частини міста, включеної в список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО».

Висвітлюючи обговорення проекту, ЗМІ відзначали, що проект британської компанії, який порушує пам’яткоохоронне законодавство, активно лобіює міський голова Львова Андрій Садовий, який за кожної слушної нагоди висловлює підтримку «Українським інвестиційним системам». Тобто, Садовий погоджується незаконно вчинити із пам’яткою теж, що вже вчинили із корпусом реставраційних майстерень Львівського історичного музею, що межували з ділянкою на Федорова – їх просто розвалили бульдозером і вивезли на сміття!

Схильний прикриватися міжнародними комісіями та конкурсами головний архітектор Львова Юрій Криворучко, який на дух не зносить імітації, будучи прибічником сучасної архітектури, запропонував оголосити міжнародний конкурс на проект готелю після того, як археологи завершать свої дослідження.

Начальник управління охорони культурної спадщини Львівської облдержадміністрації Василь Івановський наполягав, щоб ділянка, на якій має постати готельний комплекс, була досліджена повністю. «Це територія ЮНЕСКО, тому тут ми вимагатимемо повномасштабних розкопів, а не окремих шурфів».

До речі, під час провадження археологічних досліджень несамохіть виникала питання, чи не був Олександр Петровський у цій справі підставною фірмою? Бо надто вже помітно мер Львова Андрій Садовий відкривав усі зелені лінії для цього проекту, доручивши курирувати всі роботи «великому ревіталізатору» Олександрі Криськіву. І що вартували тих 19 млн грн, коли реально було захапано вдвічі більшу ділянку?!! Без пильного громадського контролю на цій ділянці щодо археологічних досліджень, землевідведення, проектування і будівництва чільні представники виконавчої влади міста, використовуючи свої службове становище та якісь заощадження з «Галицьких інвестицій» отримали шанс закласти фундамент іще одної власної комерції за пільговими правилами гри.

Те, що інвестор є, м’яко кажучи неспроможний, виплило в історії із несистематичним фінансуванням археологічних досліджень. «Абсолютно не зрозуміла дивна послідовність цих досліджень, які чомусь розпочалися із розкопування офіцин будинків на сусідній ділянці, що належить до вул. Сербської. Як відомо, середньовічна кам’яниця складалася із самої кам’яниці, подвір’я та офіцини. А як тільки зачепили власне кам’яницю, тут і закінчилися гроші на дослідження! Логіка каже, що найважливіші й найцінніші речі є на місці кам’яниці. Але ця територія не копана взагалі! Я відчуваю, що може бути прийняте рішення про те, що більше не копати. Тобто інформації до прийняття рішення нема, а ухвала визріває. Тут, біля будівельної загорожі, розкривши фундаменти кам’яниць №24-26. ми б отримали документальні підтвердження і підказку, що з ними робити далі. Тут може відкритися цінна інформація, якої не дають офіцини як допоміжні споруди. З історичного огляду, те що виявлено в офіцинах, є вагомим, але основне заховане під землею на місці кам’яниць», – вважає науковець із АРМ-З державного інституту «Укрзахідпроектреставрація»Володимир Бевз.

«На мою думку, треба дослідити всі умови, на яких сталося набуття усієї цієї території, й підняти питання, чому інвестор не виконує своїх зобов’язань. Ми сьогодні почули, що він не фінансує досліджень. А коли так, то неспроможний інвестор повинен або відмовитися від своїх зобов’язань, або віддати ділянку місту чи виставити її на продаж, – але в жодному разі не дурити громадськість! Зараз це скидається на свято на місці програної битви, адже пам’ятка повністю не досліджена. І найгірше, що ми не знаємо, чи буде вона законсервована, якщо інвестор й надалі не буде цього фінансувати. Прикро, що будинок №28, який є пам’яткою національного значення, руйнується на очах, а ніхто нічого не робить. Якщо є власник, то він повинен нести відповідальність згідно із законодавством. Цій руйнації повинні запобігати як орган охорони культурної спадщини (відповідне управління ЛОДА під керівництвом пана Івановського), так і чинники міського самоврядування. Вони мали б зреагувати на цей факт і подати подання до прокуратури.

Але якщо тут планують щось споруджувати, то вся територія має бути досліджена. Для цього повинне бути фінансування, бо коли немає фінансування – нема й досліджень. Тут вже не грає ролі, хто копає, тим більше, що я не ставлю під сумнів кваліфікацію дослідників. Але мене непокоїть позиція керівників міста: чи потрібен археологічний матеріал Львову, чи зацікавлене місто у збереженні національних пам’яток, чи не взяла б міська рада на себе місію організації спеціального музею археології?» – не приховував своєї стурбованості представник кафедри реставрації НУ «Львівська політехніка» Василь Петрик під час відзначення за участю міської влади Дня археолога на розкопах дерев’яного Львова на вул Федорова.

«Будинок № 28 на вул. Федорова як пам’ятка національного значення, мав би бути збереженим. Якщо такий об’єкт є в аварійному стані, то необхідно провести комплекс протиаварійних заходів, щоб максимально зберегти ту субстанцію, яка дійшла до нашого часу», – підтримав тоді ж свого колегу доцент кафедри реставрації НУ «Львівська політехніка» Юрій Дубик.

Натомість міський голова Львова з якогось дива прикриває неспроможних інвесторів, позірно дивуючись: «А які там є проблеми з невиконанням інвестиційних зобов’язань?».

Довелося нагадати забудькуватому Андрію Садовому, що два обіцяних роки минуло, а готелю нема. І не буде доти, допоки інвестор не профінансує повномасштабні археологічні дослідження, яких вимагає законодавство перед будівництвом у зоні ЮНЕСКО.

«Ті кошти, які вимагають археологічні служби на свої дослідження, справляють таке враження, що ми знаходимося в Англії, чи Франції, – тому що в нас ціни дорожчі на ці всі процеси», – кинув камінь у город археологів незадоволений міський голова. «Я маю великий жаль до археологів, що вони не підходять з розумінням про потребу для міста такого якісного готелю. У мене буде окрема розмова із львівськими археологами, ми це питання врегулюємо», – запевнив Андрій Садовий.

«Люди чесно на аукціоні викупили ділянку. Місто максимально їм помагає. Кошти на будівництво у них є. І чіткий проект є. Але є дуже багато бюрократії. Не з міською владою. А з державними інституціями. Вони вирішують це за допомогою Львівської міської влади, до речі. Я переконаний, що так буде збудований якісний сучасний готель. Тільки їм не треба вставляти палки в колеса, тому що в нас кожен думає, як на цьому заробити, даючи різні рахунки», – пролив світло на особисте сприяння «Українським інвестиційним технологіям» Андрій Садовий.

До речі, відеокамеру, яка за словами Олександра Криськіва нон-стоп транслювала через Інтернет за паролем «супер-супер» ситуацію на розкопаній археологами ділянці на вул.Федорова, 24-28 – як корова язиком злизала…