Сучасна забудова, яка нищить історичні краєвиди Києва – одна з найбільш гострих проблем столиці. Як виявилося, аналогічні проблеми існують і в інших містах. Так, у Токіо невелика ініціативна група намагається зберегти від хмарочосів… вид на гору Фудзі. Наразі – безуспішно.

Макото Канеко, який виріс в довоєнному Токіо, пригадує як ідеальний за формою, вкритий снігом конус гори Фудзі був його постійним супутником, – гора завжди увінчувала небокрай, її було видно з вузьких вулиць горбистого району для робітничого класу. Найвеличніший краєвид був з крутого схилу, прозваного мешканцями «Фудзімізака» (Fujimizaka), «схил для споглядання гори Фудзі».

Сьогодні продуктовий магазинчик пана Канеко, який працює вже 80 років, один з небагатьох старих дерев’яних магазинів і буддійських храмів, які все ще стоять на своєму місці, роблячи околиці Ніпорі (Nippori) рідкісною оазою середньовічного шарму, затиснутий бетонною забудовою Токіо, пише “Нью-Йорк Таймс”. Але далекий вулкан, найвищий пік Японії і національний символ, все більше блокується хмарочосами і смогом.

Пан Канеко каже, що він і інші жителі були не проти забудови, тому що вони все ще мали краєвид з схилу Фудзімізака, який став однією з туристичних принад. Але згодом, в один прекрасний день десять років тому, вони дізналися про планування 14-поверхового житлового будинку в кілометрі від схилу, який частково перешкоджав би цій зоровій перспективі.

Священна гора Фудзі майже повністю зникла за хмарочосами

«Мій розум наповнився зневірою», сказав пан Канеко, якому зараз 83 роки. «Тоді ми зрозуміли, що програємо».

З допомогою профессора місцевого університету районна громада з в основному посивілих жителів сформувала товариство захисту схилу Фудзімізака в Ніпорі, яке очолив пан Канеко. Група звернулася до будівельників, землевласників та місцевих органів влади, однак їх зусилля зіткнулися з проблемою: охорона будівлі або парку це одне, але як захистити краєвид?

Збереження виду з Фудзімізака потребуватиме поступового утворення пятикілометрового коридору шириною в 300 метрів, який пролягатиме густонаселеними кварталами столиці Японії. Відповідно, громада зустріла жорсткий опір міських чиновників і будівельних компаній Токіо, власність яких різко зростала завдяки нестримному будівництву.

“Підхід Токіо полягає в тому, щоб спочатку побудувати, а потім вже турбуватися про збереження краси”, каже Кацетеру Чіба, професор міського планування університету Васеда, який допомагав формувати товариство Фудзімізака. «Це так, навіть якщо йдеться про національні символи, такі як гора Фудзі».

Однак, справа районної громади повільно отримала підтримку в Токіо, в рамках незначного, але зростаючого пориву зберегти історичні місця. Район намагався скористатися зі спадку Утагави Хіросіге, одного з найзнаменитіших Японських художників ХІХ століття, який зображував краєвид з Ніпорі в гравюрах.

Місцеві ЗМІ також приділили увагу особливості Фудзімізака в Ніпорі, як останньому з 16 схилів в центрі Токіо, з яких гору Фудзі все ще видно. Імена схилів у середньовічні часи слугували в Токіо замість назв вулиць. Фудзімізака є найбільш часто використовуваною назвою, вживаною у зв’язку із Фудзі, що відображає його священне місце синтоїзмі, – про це свідчить Норіко Іде, лідерка спілки захисту схилів, громадського обєднання, яка займається їх історією.

“Це чудо, що один з цих схилів зберігся” каже пані Іде, – “Це дорогоцінне культурне надбання”.

Схил також займає чільне місце у місцевому фольклорі. «Одна місцева жінок стверджує, що в останні дні Другої світової війни, стоячи на схилі, вона бачила спалах і хмару праворуч від гори Фудзі – в той момент, як була скинута перша атомна бомба на Хіросіму», – розповідає місцевий ветеринар Нобуюкі Нозава.
“Гора Фудзі – як старий друг, який оберігає нас», – каже він.

Деякі з активістів зазначають, що захист краєвиду не є безпрецедентним випадком. Ванкувер у Британській Колумбії був піонером у цій справі – в кінці 1980 років там вийшла постанова про захист «видових коридорів» панорами навколишніх гір із окремо зазначених місць і парків. Деякі громади з американського узбережжя обмежили висотність будівель, що блокували б їм вид на океан.

Квартал Ніпорі – єдине місце, звідки зберігся вид на Фудзі

Два роки тому в Токіо зробив свій перший крок у цьому напрямку, виробивши план захисту пейзажу навколо чотирьох відомих історичних будівель, включаючи Національний парламент і Токійський вокзал. Однак міська влада говорить, що вони мають лише певні повноваження для обмеження права приватної власності: у багатьох випадках посадові особи обмежуються проханням власників добровільно виявити стриманість у висоті своїх будівель.

Коли товариство Фудзімізака разос з місцевими органами влади звернулися до будівельної компанії, що збезводила проблемний 14-поверховий будинок, вони могли лише просити про співробітництво. Компанія, а точніше підрозділ з нерухомості JFE Holdings, виробника сталі, зажадала 12 мільйонів доларів компенсації за відмову від п’яти поверхів, що мали принести 16 мільйонів.

Оскільки така сума була явно не для скромного громадського обєднання, забудовник завершив заплановане будівництво у 2000 році. Будівля закрила собою ліву третину гори Фудзі, як це зараз можно бачити з Фудзімізака.

Однією з проблем виявилась проблема юрисдикції, кажуть спеціалісти. Чиновники районної ради Аракава, де розташований схил, були за захист історичного краєвиду, в той час як райрада Бункіо, району, де 14-поверхова будівля була побудована, боялися втратити податкові надходження.

«Чи хто небудь колись чув про захисту прямої видимості з однієї точки?» – каже Масафумі Танака, голова відділу міського планування в Бункіо.

«Ми не можемо просто ігнорувати право власності».

Професор Чіба каже, що нездатність зупинити будівництво так розчарувала місцевих жителів, що товариство Фудзімізака майже перестало функціонувати. «Тоді ми зрозуміли, є ще дві третини гори. Тому вирішили, давайте захистимо, що залишилось», згадує він.

Товариство намагається підвищити обізнаність громадськості, зв’язуючись із землевласниками в місцях, де можуть бути побудовані високі будівлі, які закриють залишок краєвиду. Вони також почали організовувати заходи під назвою «Діамантова Фудзі» – два рази на рік, коли сонце сідає точнісінько за вершину конуса вулкану. Останній захід, що відбувся у січні, залучив 300 людей, каже пан Канеко.

Але, як і більшість жителів, пан Канеко далекий від оптимізму.
«Я не можу собі уявити Ніпорі без гори Фудзі”, говорить пан Канеко. “Але це можливо лише питання часу, коли з’явиться ще одна будівля, яка знищить все, що залишилося”.

Підготував: Сергій КЛИМКО