В Українському католицькому університеті відбулася бесіда на тему “Збереження історико-архітектурної спадщини Львова і виклики Євро-2012” за участю головою ради ЛОО Українського товариства охорони пам’яток історії і культури Андрія Салюка.

Під час цієї зустрічі п. Салюк насамперед ознайомив учасників із основними принципами охорони пам’яток, зокрема, пояснив, що вважається пам’яткою архітектури, охарактеризувавши такі її аспекти, як мистецька цінність, історико-джерельне значення, ужиткова вартість. Особливою рисою пам’ятки – до речі, притаманною саме для європейської культури, на відміну, скажімо, від культур країн Сходу – є її автентичність, тобто матеріальна (і пов’язана з нею символічна) тяглість із епохою, яку репрезентує пам’ятка.

Після цього теоретичного огляду обговорення перейшло в площину конкретних проблем, які останніми роками поставали у збереженні архітектурних пам’яток Львова у зв’язку з терміновим “освоєнням коштів” до “визначних дат”. Передусім йдеться про поспішну “реставрацію” пам’яток, яка зазвичай має мало спільного із фаховою реставрацією і вже через кілька років призводить до ще гіршого стану об’єктів історико-архітектурної спадщини, ніж вони були до неї. Характерний приклад – підготовка до святкування 750-річчя Львова три роки тому; фотопрезентація наочно показала наслідки, до яких спричинило тодішнє нефахове “підмарафечення” історичного центру Львова.

Було обговорено і не останню за важливістю проблему нецільового використання коштів, призначених на реставрацію пам’яток. Не потребували додаткових коментарів фотографії муру навколо церкви св. Лазаря (вул. Коперніка), який фактично перебуває в стані руїни, хоч всього кілька років тому на його «реставрацію» було витрачено кругленьку суму 300 тисяч гривень.

Щодо майбутнього проведення матчів Євро-2012 у Львові, то тут, поруч із вже згаданою проблемою, постає ще одна, а саме пошесть “готелебудівництва”, для якої чемпіонат часто є лише зручним приводом. На прикладі славно- і сумнозвісного “бункера” учасники побачили, яку загрозу обличчю історичного центру Львова несе руйнування цілісності його ансамблю через новотвори, які хтось влучно назвав виявами «архітектурного егоїзму».

Цінний внесок до дискусії зробив присутній на зустрічі архітектор із США, п. Іван Березницький. Фірма, яку він представляє, працює у багатому історичною архітектурою місті Бостоні, тож її досвід великою мірою релевантний для Львова. Пан Березницький наголосив на важливості чіткого зонування ділянок історичної забудови на генеральному плані міста і неухильного дотримання нормативних вимог до будь-якої будівельної діяльності у таких ділянках. У випадку Бостона це передбачає, наприклад, погодження на відповідність історичному середовищу форми, матеріалів та кольорової гами навіть при простій заміні вікон, не кажучи вже про будівництво нових споруд. Водночас, наголосив п. Березницький, збереження історичного середовища не означає відмову від сучасної архітектури; однак вона має не домінувати над історичною забудовою, а гармонійно підпорядковуватися їй.

Підсумовуючи зустріч, можна лише пожалкувати про те, що вона не була надто велелюдною. Та все ж принаймні частина тих, хто прийшов – надто коли йдеться про студентів 1-го курсу, вчорашніх школярів – напевне, по-новому глянуть на історичний центр Львова і усвідомлять, що його цінність є також і їхнім капіталом, який треба берегти від бездумної розтрати.