Віра Лясковська: “Я запитала одного із ініціаторів будівництва на Цитаделі: “А ти би хотів, щоб на могилі твого діда-прадіда збудували готель? А ти хотів би в цьому готелі жити?””

Львівські чиновники лобіюють будівництво готельно-розважального комплексу на Цитаделі, де поховані сотні тисяч людей, що були закатованими радянськими та гітлерівськими катами.

Володимир Михалик, “Інформатор”

Нещодавно представники львівської влади розкрили свої нові “наполеонівські” плани: оскільки громадськість не особливо обурювалась перетворенням одної із башт Цитаделі на готель, слід поруч збудувати ще більший конгрес-готель на 260 номерів з концертним залом на 2,5 тис. осіб, фестивальним полем та підземним паркінгом. Розбазарювання чергового історичного об’єкту Львова гордо прикривається гаслом – “перший п’ятизірковий готель Львова!”, але чиновники неспроможні пояснити, чому розважальні об’єкти будуватимуть на місці колишнього концтабору і братських могил. “Інформатор” отримав унікальний документ – аерофотозйомку території Цитаделі з німецького літака у 1941 році і на ній видно свіжі місця поховань людей, яких було знищено у тамтешній в’язниці.

Закон захищає Цитадель

“Українське законодавство надзвичайно прискіпливо вирішує подібні питання, – каже Шейхет Мейлах, директор Американо-Українського бюро з прав людини і дотримання чинного законодавства. – Верховна Рада в цьому напрямку прийняла низку важливих законів. Йдеться про захист місць, що пов’язані з історією, культурою і побутом народів, зокрема, з жахливими подіями, що відбулися під час війни. Ці поховання на Цитаделі свідчать про масові репресії проти різних верств населення з боку тоталітарних режимів. Немає значення, чи це був радянський комуністичний режим, чи німецький фашистський режим. Цитадель є надзвичайно важливою для того, щоб прийдешні покоління завжди розуміли, що ця трагедія не має права повторитись.

Стаття 130  “Закону про самоврядування” зобов’язує органи місцевого самоврядування вивчати, досліджувати і охороняти місця давніх поховань. А “Закон про поховання” каже, якщо знайдено поховання, то від цього моменту до встановлення їх як об’єкту історико-культурного призначення, вони підлягають охороні. Кримінальний кодекс теж суворо карає тих, хто виймає кістки з могил і порушує спокій померлих. Є розпорядження Кабінету міністрів України №604-р від  20 липня 1998 року, де чітко вказано, що давні поховання підлягають вивченню, охороні, паспортизації і будівництво на них суворо заборонене. Крім того, санітарні та й інші будівельні норми вимагають встановлювати охоронні зони довкола давніх поховань, як об’єктів історико-культурної спадщини, де так само не можна нічого будувати. В нас є роз’яснення Міністерства юстиції України, що навіть, якщо ще не вивчені поховання і не внесені в реєстр об’єктів історико-культурної спадщини, вони все одно підлягають обов’язковій охороні, бо, як і в нашому випадку, органи місцевого самоврядування часто зловживають цим і вважають, якщо об’єкт не внесено до даного реєстру, то вони можуть цим нехтувати – це не так. Практикою будівельних і землевпорядних норм передбачено, що кожна ділянка має бути вивченою і на предмет поховань. До того, як ділянка продається під забудову вона має бути вивченою археологами і лише тоді виставлятись на аукціон.

На жаль, у Львові  ця практика не виконується. Міська рада каже, що в неї немає грошей на археологічні дослідження. Інститут “Укрзахідпроектреставрація”, який має бути дуже прискіпливим  у таких ситуаціях, створив аби-яке обгрунтування. Так само інститут вчинив з будівництвом готелю на вул.Федорова 27, де без обстеження ділянки і археологічних досліджень теж дав обгрунтування для будівництва.

Прикро те, що в цю справу втягнуто інвестора, який не винен, бо нічого не знав про поховання. Винувата міська влада, тому що вона намагається все зробити швидше, щоб потім неможливо було забороняти, коли вже споруди стоятимуть. Нас просто поставлено перед фактом, а так не може бути”.

Цитадель – це унікальна історія Львова

“На мою думку, на Цитаделі не можна здійснювати будівництва, бо це пам’ятка фортечної архітектури, – вважає відомий український історик Ярослав Дашкевич. – Подібних пам’яток в Україні залишилося дуже мало і в Галичині такого типу фортець не збереглося.

Є ще й нші мотиви: крім того, що це пам’ятка фортечної архітектури, це також пам’ятка, що пов’язана із 1 листопада 1918 року, із проголошенням ЗУНР. За Цитадель, на якій стояли польські війська, велися бої. Українські частини наступали з боку теперішнього парку ім. Б.Хмельницького. Є фотографії з того часу, зокрема одного із об’єктів, що називався Пороховою вежею, де зберігалися снаряди. На фото видно, що цю вежу штурмують українці. Тому Цитадель є історичною пам’яткою становлення незалежності у Львові і в Галичині.

Під час час німецької окупації ця територія слугувала військовою в’язницею, якою стала ще від радянських часів і в 1941 році, коли радянські війська відходили, всіх в’язнів, як і в інших в’язницях, тут розстріляли. На німецькій аерофотозйомці цього ж року добре видно свіжі поховання і цей знімок є документальним матеріалом. Я навіть спілкувався з німецьким льотчиком, лейтенантом Мертом, який розповідав мені, як він здійснював цю зйомку.  Німці у в’язниці на цитаделі тримали, серед інших полонених, також і українських офіцерів із оточення головнокомандувача УПА Романа Шухевича, а під кінець німецької окупації туди спровадили й італійських офіцерів, котрі відмовилися воювати на стороні Німеччини іїх розстріляли. Доля Цитаделі кривава: там є поховання людей, яких було знищено радянським режимом і знищено за часів німецької окупації.

Є ще один аргумент, чому там нічого не можна будувати. Вже після 1944 року у тій горі, на якій розташована Цитадель, будували протиатомне сховище. Це єдине таке місце у Львові і там є великий тунель попід горою. Отже, навіть з точки зору будівельників там є серйозні перешкоди. Мені добре відомо про цей тунель, бо я свого часу зустрічався з інженером Дмитром Іликом, який будував його. Я думаю, що всі ці аргументи разом свідчать, що будь-яке будівництво на цитаделі починати не можна”.

Автор книги “Львівська Цитадель” Тарас Пиняжко розповів “Інформатору”, що він починав досліджувати Цитадель, готуючись до магістерської роботи “Фортифифікації галичини середини XIX століття”, яка базувалася на аналізі світових і європейських аналогів. “Було встановлено, що складові частини львівської Цитаделі  є унікальними і подібних споруд середини XIX століття на території колишньої Австро-Угорщини я не зустрів, – каже Тарас Пиняжко. – Справа в тім, що австрійці переоблаштовували старі замки під цитаделі. У Львові чомусь для цієї мети було вибрано окрему територію для забезпечення безпеки міста та імперії на межі її розпаду. Всі об’єкти львівської Цитаделі, на відміну від інших подібних споруд у Європі – це складові частини єдиного цілісного комплексу. Нажаль, на громадських слуханнях про будівництво на Цитаделі, більшість представників міської ради під час розмови не лише не вимикали під час розмови своїх мобільних телефонів, але й говорили абсурдні речі. На слуханнях не показали старого плану Цитаделі і не роз’яснили її сутності. Їхні розмови точилися тільки навколо того, наскільки містові потрібен новий будівельний об’єкт і лише кількома реченнями було згадано про саму Цитадель. Я вважаю, що це великий злочин, коли грають на неосвіченості людей. Так, це погано, що мешканці Львова не знають про своє надбання, про один із важливих історичних об’єктів, який вони можуть втратити. Як архітектор, я вважаю, що це унікальний комплекс, який дивом зберігся. Нагадаю, що у 1912 році була ініціатива міської влади розпаювати цю ділянку, але громада міста встояла і не дозволила цього зробити. Я впевнений, що і тепер громада не дозволить знищити частку нашої історії. Хотілося би запитати італійського інвестора, чи готовий він будувати готель на місці, де поховані його земляки, італійські солдати”.

Чи можна жити на чужих могилах?

“Ця територія захищена кількома законами, – погоджується з нашими співрозмовниками Віра Лясковська, депутат Львівської міської ради. – Її захищає закон, як пам’ятку природи, тому що там дуже потрібна в центральній частині міста паркова зона. Це також пам’ятка архітектрури (фортифікаційна споруда) і пам’ятка археології. Це все засвідчують відповідні документи і, виходячи із цього, потрібно не тільки радитись з громадою, а створити науковий консиліум, залучити археологів, які досі лише вибірково досліджували цю територію. Нам нічого не бракує, щоб перед тим, як шукати інвестора, замість фальсифікувати ідею “Євро-2012”, провести наукове дослідження і зробити фаховий висновок.

Слід згадати, що в радянський період ми не плюндрували Цитаделі. У сімдесяті роки я була керівником студентського конструкторського бюро і стала не просто свідком, але й учасником обстеження Цитаделі, розробки проектних пропозицій. Це дало мені можливість глибше довідатися, які страхіття відбувалися на цьому місці. А зараз, на хвилі підготовки до “Євро-2012”, в нас просто відбувається “перекіс” моралі. Для Цитаделі знайшли дуже потужного інвестора, йому просто неможливо відмовити і він тут зробить все, що йому потрібно.

Це не перший випадок у Львові. Три роки тому у парку культури кафе-“барабан” самовільно вирішили перебудувати на ресторан. Ми дозволу не дали, але вони взялися до будівництва і самі ж наткнулися на поховання – це був німецький військовий цвинтар. Хіба керівництво парку і управління культури, якому воно підпорядковане не знає про це? Тому там і насаджені дерева, щоб створити парк. Неподалік побудували музей ПрикВО і теж повитягали кістки людей, які зі сміттям кудись повикидали. Але для господині “барабану” скінчилося тим, що її з парку вигнали і вона залишилася без нічого. А от коли ПрикВО відмовився від музею, з’явився новий власник –фірма “Сімекс”. Вона викупила приміщення і теж хотіла там збудувати готель. Тільки-но почали забивати металеві колони, як наткнулися на домовини. І “Сімекс” змушений був все зупинити та шукати способу, як повернути втрачені гроші. І от знову з’являється ідея продажу цієї території у міськраді на нашій комісії, і знову пропонують будувати там готель. Хіба це нормально?

Я запитала одного із ініціаторів будівництва на Цитаделі: “А ти би хотів, щоб на могилі твого діда-прадіда збудували готель? А ти хотів би в цьому готелі жити?” Хотілось би щоб задумався той, хто дуже педалює цей проект і шукає найунікальніші місця Львова, де лилася кров, день і ніч стогнали люди. Цей страшенний чорний брудний феодалізм охопив сьогодні невелику купку нелюдів. Це не люди, якщо вони прагнуть у такий спосіб множити своє багатство у геометричній прогресії – це печерні звірі, яким байдуже, що на них чекає, яким байдуже, що може статися з їхньою дитиною завтра”.

На громадських слуханнях директор інституту “Укрзахідпроектреставрація” Володимир Швець заявив, що Цитадель – просто територія у складі історичного ареалу і закон не забороняє тут будувати щось нове. Саме Цитадель, на його думку, а не Сихів чи Рясне є привабливими для інвесторів. “Цих літніх майданчиків біля кав’ярень також колись не було, так само не було і тих трамваїв екскурсійних, що зараз їздять по Львову. Чому ж проти цього ніхто не протестує?” – запитував Володимир Швець. Та його аргументи розсипалися, коли керівник АРМ-З інституту “Украхзахідпроектреставрація” Лідія Горницька сказала,  що історико-містобудівне обґрунтування до проектування конгрес-готелю на Цитаделі, яке підготували в інституті і подали до містобудівної ради, насправді не було затверджено протоколом науково-методичної ради інституту! А перед цим “Містопроект” переконував, що обгрунтування підписав директор “Укрзахідпроектреставрації”. Щось темнять наші будівельні чиновники, а може це перший сигнал, що задля захоплення території на Цитаделі певні особи не зупиняться перед порушенням закону? Тепер вже саме час правоохоронним структурам з’ясувати, чи не відбуваються фальсифікації документів навколо Цитаделі.

.

Факт

Представниками неназваного італійського інвестора, який хоче вкласти у будівництво на Цитаделі 75 мільйонів євро, є бізнесмени Юхим та Марат Полякови. Юхим Поляков є президентом інвестиційної компанії “Інвестбуд”, а Марат Поляков –  генеральним директором торгової мережі “Десятка”.

.

З громадських слухань про будівництво на Цитаделі

Віталій Дубина, головний спеціаліст ДІ “Містопроект”:

”Занедбаність, запустіння, все хаотично у власності структур, які не мають відношення до пам’ятки. Гарно тільки біля нового готелю. Так бути не може! Варто все знести, викинути старе й зробити нове, але місто на це коштів не має. Тому це ідеалістичний підхід. Реалістичний – будівництво за кошти інвестора. Не будувати тут – означає залишити Цитадель в тому жахливому вигляді, в якому вона є зараз, і не здобути нічого для міста”

Микола Бевз, професор, завідувач кафедри реставрації НУ “Львівська політехніка” :

“Фортифікаційний комплекс Цитаделі є унікальною пам’яткою на теренах Галичини. Тому будь-яке будівництво вимагає фахової підготовки. Перед проектуванням треба мати Генплан міста, який вкаже, чи це рекреаційна територія, чи територія під забудову. Наступним кроком мала б стати концепція регенерації території із врахуванням пам’ятки містобудування. Поки що вони відсутні. А без цього не можна оголошувати конкурс. До того ж наявне містобудівне обґрунтування виглядає не повним і надто загальним. Запропонований об’єкт нової архітектури дисонує із планувальною структурою. Якщо місто хоче там конче щось будувати, то варто створити робочу групу, до якої залучити австрійських фахівців з історії фортифікації, бо інтервенція в цей об’єкт може отримати міжнародний розголос. Окрім того всі наступні етапи проектування слід погоджувати із управлінням охорони історичного середовища. Слід також отримати реставраційне завдання із Києва. Інакше робота розцінюватиметься як ненаукова й незаконна”.

Статтю передруковано з дозволу “Інформатора”.