Інформацію про те, що одіозного “бункера” (саме так, як відомо, назвали проект готелю авторства австрійця Губерта Германа) на розі Краківської-Вірменської не буде, Львів сприйняв радісно-стримано. З одного боку, є підстави для позитивних емоцій, а з іншого — сприкрює те, що в такій ситуації майже не мають шансів бути почутими ті, хто пропонує таке (чомусь незвичне для міських обранців) облаштування цієї території, як дитячий майданчик і сквер.

Власне, не будуватимуть бункера не через те, що процедура, яка передувала перемозі цього проекту в міжнародному конкурсі, відбувалася з численними порушеннями. А тому, що інвестор — президент компанії “Буд­інвест” Віктор Коць — відмовився від проекту через “широкий протест львівської громадськості”, повідомляла громадська ініціатива “Збережи старий Львів”.

Скандал навколо ситуації з бункером вийшов досить далеко за межі Львова, і навіть перетнув океан. Надто сильним був полюс негативу в енергетичному полі “бункера”, він поставав як уособлення “архітектурного зла”, що намагається проникнути в сакральний простір середньовічного Міста. Інвестор наважився і зробив вибір…

Однак серед захисників львівського історичного середовища немає стовідсоткової певності в тому, що бункера не буде. Зокрема, архітектор Віра Балаж припускає, що на інвестора чинитимуть тиск, оскільки головний архітектор Львова Юрій Криворучко дуже обстоює проект Губерта Германа. Небезпідставність таких припущень засвідчує цитата з матеріалу, що його написав після зустрічі 16 липня в приміщенні Ратуші з Губертом Германом представник громадської ініціативи “Збережи старий Львів” Ярослав Підстригач: “Головний архітектор пригрозив, що якщо інвестор захоче відбудувати оригінальний будинок, так як вимагає громадськість, то він простежить, аби інвестор відновив усі поперечні стіни і всі чотири сходові клітини, і що, замість 104-х номерів у готелі, в такому разі буде 42. Я заперечив, що громадськість вимагає тільки фасаду, а всередині цей будинок може бути спланованим як завгодно. На це пан Криворучко і пан Швець в один голос заявили: “Так не буває!”…

Як свого часу акцентувала “Ратуша”, інвестори у Львові — своєрідні “священні корови”, заради їхнього зиску можна і закон порушити, і середмістя Львова дисонансними забудовами знищити. Однак цей чинник спрацьовує в ситуації, якщо інвестор “слухняний”, працює в унісон з владою…

І громадськості тепер доведеться перейти через випробування на послідовність і стійкість. Адже в процесі цього “широкого протесту”, який переконав президента компанії “Будінвест” відмовитися від бункера, наголошували на численних порушеннях. То чи тепер громадськості вистачить сили духу, аби вимагати від інвестора дотримання всіх норм? Чи не спонукатиме тепер вдячність за­плющувати очі на порушення? Адже, як зазначають у розмові з “Ратушею” представники громадських організацій, тепер потрібно було б провести громадські слухання, на яких громадськість мала б вирішити, хоче вона бачити на цій ділянці забудову чи сквер. Якщо забудову, тоді треба спершу дочекатися результатів археологічних досліджень…

Рішення інвестора про відмову від бункера, окрім позитиву для історичного середовища міста, аж ніяк не убезпечує Львів від можливих подальших порушень, зокрема щодо інших “больових точок Львова”. Адже це не заважатиме міській владі й далі ігнорувати недотримання законодавчих норм, вдаватися до профанацій громадських слухань etc… А чи дочекається громада такого благородного жесту від решти інвесторів?

КОМЕНТАРІ

Андрій Салюк: “Колись у Львові розбирали будинки, щоб облаштувати сквери”

Саме в приміщенні Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, яке очолює Андрій Салюк, відбувалися альтернативні до міськрадівських громадські слухання, під час яких тривав процес наближення до істини.

— Це перемога здорового глузду. Це величезний здобуток, і не тільки громадськості, а всього суспільства. Інвестор тепер уже не є особою, яка преться до заданої мети, незважаючи ні нащо. У цій ситуації інвестор виявив себе правдивим патріотом, і я вважаю, що це чудовий приклад для майбутніх інвесторів у Львові. Безумовно, це також перемога громадськості, бо саме громадськість зініціювала і додаткові громадські слухання, і засвідчила, що вона достатньо консолідована й виступила об’єднаним фронтом. Думаю, це дуже і дуже позитивна сторінка в історії Львова.

— Як розвиватимуться події далі?

— Фахівці “Львівської політехніки” розроблятимуть проект на основі архівних, історичних, іконографічних даних. Пан з Австрії, “бункер-мама”, як його назвали в народі, дуже хоче “поучаствувати” (іншого слова не доберу) в процесі проектування. Опрацювання, які було представлено на громадських слуханнях, зробила кафедра реставрації та реконструкції архітектурних комплексів Інституту архітектури “Львівської політехніки”.

— Наскільки відсотків збережено вигляд будівлі, наскільки її можна відтворити?

— Є достатньо інформації (фотографії, окремі креслення тощо), щоб зробити проектування в історичному стилі. Також є інформація про декоративні елементи, які були на цьому фасаді, зокрема дуже популярне зображення коронованого львівського лева, оригінал якого збережено в Історичному музеї. Цей лев міг би стати символом майбутнього готелю.

— Споруда, яка постане, історичної цінності не матиме…

— Нам постійно наголошують, що копія не має історичної цінності, абсолютно не враховуючи історичного середовища. Відтворений за історичними матеріалами будинок матиме цінність саме в контексті історичного середовища, тому що допомагатиме сформувати загальне враження про те історичне середовище, яке сформувалося ще на період XIV століття. А бункер не тільки не вписувався в історичне середовище, а руйнував його, весь простір, який творили інші пам’ятки інших періодів.

Наведу приклад. У Києві відтворено Михайлівський Золотоверхий собор. І хоча сам собор не є пам’яткою, він відновлює історичне середовище, вирівнює простір Софійської площі, заповнює “емоційне” провалля.

— Тобто щодо території на розі вулиць Краківська-Вірменська для історичного середовища краще, щоб була забудова, аніж щоб її не було?

— Тут є дискусія, тому що на громадських слуханнях ми дуже докладно обговорювали причину, чому в цьому місці нема будинку. І дійшли висновку, що на період кінця XIX — початку XX століття в центральній частині деякі будинки розбирали не з метою протиаварійних робіт, а щоб звільнити місця для скверів, місць відпочинку. Адже було перенасичення центральної частини мешканцями, і облаштовували простір для комфортного проживання. Саме таким чином розібрали будинки навпроти театру імені Марії Заньковецької, які повністю закрили фасад театру Скарбка. У просторі біля Домініканського костелу розібрали цілий квартал, щоб відкрити фасад костелу (весь сквер, який там є, колись було забудовано). Виглядає, що саме з такою метою могли розібрати будинки на куті Вірменської-Краківської. Можливо, найправильніше було б, якби там залишився сквер. Але якщо вже депутати міської ради ухвалили рішення про те, що там можлива забудова, то треба було вибирати одне з двох: або вибирати щось суперсучасне, або відтворювати історичну забудову. Нинішній головний архітектор Львова вважав, що там потрібно будувати суто новітню архітектуру. Громада Львова сказала, що має інше бачення на забудову цієї території. Думаю, це дуже великий прогрес, що громада має голос у Львові.

Віра Балаж: “На інвестора можуть чинити тиск”

Відомий львівський архітектор Віра Балаж переконана, що в жодному разі не варто забудовувати кожен вільний клаптик у центрі нашого міста. Йдеться і про екологію, і про комфорт мешканців — адже щільність забудови дуже висока, а дитячих майданчиків і скверів бракує.

— Наразі це дуже маленька перемога… За основу мають прийняти варіант, який розробляла “Львівська політехніка”. Він стриманий, не буде так “вискакувати” з контексту. Але головний архітектор Львова Юрій Криворучко дуже вболіває за авст­рійських авторів. Думаю, попри те, що інвестори відмовилися, на них усе одно чинитимуть тиск. Недавно в телеефірі міські посадовці висловлювалися, що цей проект ще перероблятимуть, можливо, деякі елементи з бункера заберуть і його “причешуть”, у співпраці з “Львів­ською політехнікою”. Тобто я ще вельми сумніваюся, що від того бункера відмовляться.

На мою думку, і так вважаю не тільки я, на цій ділянці не потрібно нічого будувати. Там був єдиний у тому районі дитячий майданчик, нема поблизу скверів. Під час обговорення Генерального плану міста, якого, щоправда, ніяк не можуть затвердити, Віталій Дубина з інституту “Містопроект” підкреслив, що в старій частині міста не можна забудовувати всі прогалини, які склалися з часом, тому що є дуже висока щільність забудови. Центр Львова практично в ямі, і всі вихлопні гази збираються сюди. Про це мали б сказати екологи. Міські посадовці аргументували потрібність забудови тим, що на цій території був смітник. Але смітник у центрі міста аж ніяк не доказом того, що там потрібно щось будувати.

Юрій Дубик: “Наразі важко сказати, як Губерт Герман уявляє конкретну роботу над проектом”

Доцент кафедри реставрації та реконструкції “Львівської політехніки” Юрій Дубик разом з іншими фахівцями закладу опрацьовує проект відновлення втраченої забудови на розі вулиць Краківська-Вірменська та пристосування її під готель. “Ратуша” запитала пана Юрія, як виглядатиме співпраця творчого колективу “Львівської політехніки” з австрійцем Губертом Германом.

— Досягнуто попередньої домовленості, згідно з якою проект готелю на розі вулиць Краківська-Вірменська опрацьовуватимемо у співпраці двох творчих колективів — представники кафедри реставрації та реконструкції “Львівської політехніки” та австрійська сторона. Наразі чітко не окреслено, що конкретно робитиме одна сторона, а що­інша. Тому нині проблема полягає в тому, щоб узгодити позицію, як працюватиме цей збірний колектив далі.

Наразі є кілька вихідних визначальних моментів для подальшої роботи. Перше — те, що концепцію, яка перемогла в конкурсі, не реалізовуватимуть. У всякому разі, таке запевнення є від інвестора — про те, що він відмовився реалізувати проект. Австрійський архітектор Губерт Герман, коли почув, що є активний спротив громадськості щодо реалізації цієї концепції, теж сказав, що не йтиме проти громади і не реалізовуватиме проект у тому вигляді, в якому його подано на конкурс.

Другий аспект — інвестор розглянув пропозиції, які представила наша група на громадських слуханнях, і, зваживши на акцептацію цього проекту громадою, вважає, що вони можуть бути основою для опрацювання ескізного проекту відновлення втраченої забудови та пристосування її під готель. Інвестор готовий співпрацювати з нами щодо реалізації проекту будівництва готелю. З іншого боку, переможець конкурсу Губерт Герман наполягає на своїй участі у подальших етапах проектування та пропонує співпрацю в опрацюванні остаточного варіанта проекту, який передбачатиме відтворення втрачених фасадів та реставрацію збережених залишків пивниць після проведення археологічних досліджень.

— На Вашу думку, чи може на теперішньому етапі опрацювання проекту австрійський архітектор втручатися у Вашу концепцію?

— Ми мали дуже нетривалу бе­сіду, без графічних мате­ріалів, тому наразі важко сказати, як Губерт Герман уявляє якусь конкретну роботу. Він сказав, що привезе свої матеріали, ми представимо свої, і тоді вирішимо, як усе рухатиметься далі. Наприкінці тижня має відбутися наша зустріч.

— Ви не подавали проект на так званий конкурс, у якому переміг проект, який назвали “бункером”?

— Ми не готували проект на конкурс, оскільки я не знав, що його проводять, і мене не запрошували до участі в конкурсі… Але журі бачило окремі розділи нашого проекту. Необхідні були певні пояснення щодо способу забудови ділянки та матеріали історичних досліджень, тому окремі частини було експоновано як су­провідний матеріал.

— Є рішення міськвиконкому від 22 травня, у якому згадано про підземну автостоянку на 14 машиномісць на вул. Вірменській, 10. Чи проект, який розроблятиме “Львівська політехніка”, передбачатиме такий паркінг?

— Рішення виконкому я особисто не читав. Про можливість заїзду машин на підземний рівень на цій ділянці можна говорити тільки після того, як буде проведено повномасштабні археологічні дослідження цієї території. Однак за умов того навантаження, яке є нині на центральну частину міста, не є бажаним і корисним для середмістя, щоб туди активно принаджувати транспорт.

Наталя ДУДКО, “Ратуша”

http://portal.lviv.ua/digest/2009/08/13/170833.html