Територія історико-культурного ландшафтного комплексу «Цитадель» має важливе значення для збереження і вшанування національної пам’яті цілої низки народів: зокрема українців, росіян, французів, італійців, бельгійців. Це перш за все пов’язано із тим, що у 1941-1944 роках на цій території знаходився нацистський концентраційний табір для військовополонених під назвою Stalag–328 «Tsutadell». Через цей концтабір пройшло біля 284 тисяч чоловік, з яких 142 тисячі вмерли від хвороб, голоду та розстрілів. Починаючи з грудня 1942 року Цитадель стає одним з підтаборів «дисциплінарного табору» «Шталаг 325» у Раві-Руській, що його тогочасний прем’єр-міністр Великобританії Вінстон Черчілль назвав «табором краплі води і повільної смерті».

Спершу концтабір «Шталаг 328» використовувався для утримування радянських військовополонених, які масово потрапляли в полон у перші місяці нападу Німеччини на СРСР. В основному це були українці та росіяни. Значну частину українців згодом було звільнено завдяки клопотанням української громадськості Львова. Певну частину росіян було завербовано до РОА (Російської визвольної армії) під командуванням Власова. В той же час левова частка радянських військовополонених загинула в цьому концтаборі.

21 березня 1942 p. командування вермахту прийняло рішення про переведення французьких в’язнів-втікачів до дисциплінарного концтабору у Раві-Руській. Сюди 13 квітня прибуває перший конвой із 2000 полоненими. Незабаром Рава-Руський концтабір виявився занадто малим і новоприбулих полонених французів та бельгійців відправлено до сателітних таборів «Шталагу 325» у Львові та сусідніх містах. До цієї спеціально створеної мережі концтаборів впродовж кількох місяців було спрямовано понад 23 тисяч французів. Разом із ними до Цитаделі прибуло й 312 бельгійських військовополонених. До 26 вересня 1943 р. живими залишились у цьому концтаборі 300 французьких та бельгійських полонених – в цей день їх відправили в інший табір біля міста Стрия.

На Цитаделі тим часом розпочалось розміщення полонених італійців. Після того, як 8 вересня 1943 р. було підписано перемир’я між Італією та британськими військами, розпочались арешти італійців. Львів у цей час був важливим транзитним пунктом на шляху повернення італійців зі Східного фронту. Усього у Львові було близько 2000 італійських військових. Майже 98 % цих солдатів, які до цього часу воювали на боці вермахту, були ув’язнені за відмову далі брати участь у бойових діях. Італійських полонених у нелюдських умовах утримували на Цитаделі. Вони опинились у значно гірших умовах, ніж їх попередники французи. Вони не були визнані військовополоненими, тому не були під захистом Женевської Конвенції, до них не доходив Червоний Хрест. Вже восени 1943 р., нацистське командування масово знищувало італійських офіцерів та генералів. Лише у Львові було знищено 2000 солдатів, 5 генералів та 45 офіцерів.

Після відходу німецьких військ зі Львова, вже у серпні 1944 р. на Цитадель прибула Державна надзвичайна комісія з розслідування нацистських злочинів СРСР. Судово-медична комісія, яка обстежувала місце розстрілів військовополонених, виявила на поверхні землі та в ямах попіл і людські кістки, штучні зуби, предмети особистого вжитку, людське волосся. На підставі показів свідків встановлено, що в концентраційному таборі військовополонених на Цитаделі за час його існування перебувало близько 284 тис. військовополонених. З них, як переконував огляд місць захоронення і покази очевидців, від хвороб, голоду, катувань і розстрілів загинуло понад 142 тис. чоловік.

З огляду на трагічну історію Цитаделі будь-яке будівництво на її території є неприпустимим. Особливо це стосується спорудження розважальних закладів.

На жаль досі на території Цитаделі не встановлено жодного пам’ятного знаку, який би вшановував пам’ять людей загиблих в концтаборі «Шталаг-328». Варто зазначити, що з початком 1980-х років Цитадель відвідують офіційні державні делегації колишніх в’язнів та їхні нащадки з Франції. Відкритим залишається також питання чи відомо потенційним італійським інвесторам про те, що їм пропонують фінансувати будівництво на кістках своїх співвітчизників. Принаймні про італійських військовополонених немає згадок в офіційній історико–містобудівній довідці.

Варто також згадати і про те, що ідея перетворити Цитадель на «архітектурну домінанту Львова» виникла саме в німецької окупаційної влади. Сподіваємось, що сучасній владі Львова все ж вистарчить розсудливості, щоб не брати прикладу із нацистів в їхньому ставленні до архітектурно-історичної спадщини нашого міста.

На території Цитаделі в першу чергу потрібно провести археологічно-пошукові роботи та встановити пам’ятний знак присвячений жертвам нацистських репресій.

Експерт ЦППД «СІМ»,
Науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху
Андрій Шевців (+38-063-628-68-39)

http://www.centre7.org.ua/article/istorychnyy_komentar_planiv_osvoyennya_terytoriji_kompleksu_tsytadel