Прокуратура Львовской области возбудила уголовное дело по факту незаконной передачи земельного участка размером в 0,4 га на территории заповедника Тустань.

Согласно данным органов прокуратуры Львовской области, должностное лицо Подгородецкого сельского совета в интересах третьих лиц предоставило недостоверные данные о земельном участке, в результате чего надел заповедных земель площадью 0,4093 га был передан под строительство.

“Убытки государства от махинации оценивают в 5 млн. гривен. По этому факту открыто уголовное дело.”, – отмечается в сообщении.

Напомним, что Государственный историко-архитектурный заповедник Тустань был создан согласно постановлению Кабмина в 1994 году. Наскальная крепость Тустань внесена в перечень выдающихся памятников истории и культуры, которые требуют первоочередной реконструкции постановлением Кабмина от 30 декабря 1998 года.

08:35, 17.06.2010

До футбольного чемпіонату Євро-2012 Львову потрібно ще кілька готелів. Будівництво не всіх готелів мешканці міста сприймають позитивно. Для прикладу, будівництво на розі вулиць Краківської та Вірменської викликало чимало суперечок, боротьби та, вперше, перемоги громадськості.

Історія

Ще у вересні 2004 року виконком міста ухвалив рішення про відтворення втраченої історичної забудови північного ринкового кварталу в таких межах: вул. Краківська – вул. Вірменська, 12; вул. Вірменська – вул. Краківська, 4. Пізніше цю територію відвели для забудови готельного комплексу. Інвестор будівництва – ТзОВ «Будінвест». Площа території відведеної «Будінвесту» становить 868 кв м. Нагадаємо, земельна ділянка розташована в зоні охорони культурних пам’яток ЮНЕСКО.

Відділення Спілки архітекторів, управління архітектури та ТзОВ «Будінвест» організували міжнародний замовний архітектурний конкурс на проект готельного комплексу в умовах регенерації історичного кварталу на розі вулиць Краківської та Вірменської у Львові.

Проектів було кілька. Переможцями стали австрійські архітектори Герман і Валентино разом з партнером ZT-GESHB. Визначало «найкращого» міжнародне журі, до складу якого входили відомі європейські та львівські архітектори.

Утім, громадськість Львова назвала проект австрійських архітекторів «бункером» (через атипову для центральної частини міста форму). Він став точкою кипіння для небайдужих мешканців міста. Декотрі з них, що були активними користувачами  «Живого журналу» об’єдналися в ініціативну групу і проводили різні акції, флеш-моби. Люди вирішили будь-що протидіяти забудові центру міста спорудами на зразок банку на площі Міцкевича, 10, будинку на вул. Валовій, 15 чи офісного центру на розі вулиць Франка-Шухевича. Після публічних протестів та довгих громадських обговорень інвестор відмовився від ідеї будівництва «бункера» і замовив альтернативні проекти, які були б спрямовані на відновленні втраченої забудови.

Такий прецедент самоорганізації львів’ян проти руйнування рідного міста відбувся вперше. Виглядає на те, що, бачачи зразки «нової архітектури» у історичній частині міста – ті, які збудовані, і ті, що ще будуються: уже згаданий будинок на вул. Шухевича (бічна Франка), пл. Соборна, 14,15 – львів’яни налаштувалися проти модерних новобудов у центральній частині міста.

Наступний етап

Після спалаху незадоволення громадськості проектом «бункер» та кількох обговорень щодо того, що має постати на розі вулиць Краківської-Вірменської, розробити нові проекти доручили фахівцям кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів НУ «Львівська політехніка». Кілька тижнів тому на суд громадськості представили одразу три проектні пропозиції готелю, два з них – напрацювання львівських архітекторів Миколи Бевза, Юрія Дубика та Назара Будзана, третій – спільне вирішення львівських авторів Юрія Дубика, Юрія Кутного та австрійця Губерта Германа (одного з попередніх переможців).

Огляд нових проектів та обговорення пройшли у Львівській обласній організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури на вул. Коперника, 40а.

Як зазначив ZAXID.NET Президент «Фонду збереження історико-архітектурної спадщини», голова ради Львівської обласної організації «Українського товариства охорони пам’яток історичної культури» Андрій Салюк, усі три проекти викликали більш позитивне враження громадськості, не було категоричних заяв, кожен проект мав свої плюси.

«Головна ідея була такою, щоби витягнути всю інформацію, яка є в архівах, у різних джерелах, аби максимально можна було відтворити фрагменти, елементи забудови, яка була на тому місці. Є достатньо добра іконографічна інформація по наріжному будинку. Тому у всіх трьох варіантах він є найкраще опрацьований, по ньому якраз було найбільше фотодокументації. Перша концепція передбачала відновлення забудови другої половини ХІХ ст. з окремими давнішими елементами: з боку Краківської – чотири будинки, що прилягатимуть до будинку, який вже існує, а з боку Вірменської буде прохід між готелем і будинком, який там є (архітектори пропонували не примикати новобудови до існуючого будинку, оскільки останній має торцеві вікна)», – розповів Андрій Салюк.

За його словами, другий варіант проекту подібний на перший, основна різниця полягає в аттику – даховому завершенні. «У 1930-х роках у Львові працював дуже знаний архітектор Я.Вітвіцький. Він робив макети кожного з будинків у масштабі 1:50, відтворюючи усі декоративні елементи, фарбування фасадів тощо – усе що вдавалося знаходити. І він ці будинки показує з аттиковим завершенням. Наші архітектори намагалися знайти за його слідами цю інформацію, та не знайшли. Постало питання: або він користувався джерелами, які до сьогодні  не дожили, або він мав якісь свої візії або фантазії, включно з тим, що цей будинок мав бути з аттиком. Ми не маємо остаточного підтвердження, що цей аттик був, але також не маємо підтвердження, що його не було. Архітектори вирішили, що має право на життя такий варіант за Вітвіцьким», – розповів А.Салюк.

«До третього варіанту був долучений Герман Губерт, який зазначив, що готовий попрацювати із відновленням історичного варіанту. Він визнав, що по цьому будинку є достатньо багато матеріалів, які можна залучити в проект. Але також зазначив, що пропонував би зробити поєднання сучасної архітектури зі старою. По закінченню одного й іншого будинків він пропонує абсолютно сучасні фасади. Більше того, він наполягав, щоб ці фасади були зроблені з міді, тобто – окуті мідною бляхою. Але з цього приводу з ним можна було дискутувати, щоб замість міді були кам’яні або штукатурні стіни. Друга особливість: він пропонував задіяти додаткову площу над проходом між будинками (який вже є і той, що будується) за допомогою виступаючих поверхів по вул. Вірменській, вважаючи, що це надаватиме будинку легкості», – зазначив А.Салюк, додавши, що у всіх трьох варіантах проекту від вулиці зберігається поверховість втрачених будинків.

Єдиний проект

Після чергового обговорення щодо проекту забудови фрагменту історичного кварталу на розі вулиць Краківської та Вірменської у Львові представники громадських організацій (ЛОО Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, українського національного комітету ICOMOS, інтернет-ініціативи «Збережи старий Львів»,  Товариства шанувальників Львова, ЛОО ВГО «Громадянська позиція», громадянська мережі «Опора», БФ «Збереження історико-архітектурної спадщини Львова»,  також управління охорони культурної спадщини ЛОДА, філіал Інституту пам’яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України) надали резолюцію обговорення інвестору ТзОВ «Будівест» з пропозицією для реалізації обрати перший проект.

«Ми ще спочатку віддали право вибору концепції забудови та проекту фахівцям, архітекторам. Нашою метою було те, щоб Львів отримав найкращий проект, бо він має на це право. Тому прониклися ідеєю міжнародного конкурсу, залучили іноземних фахівців з розрахунку, щоб  у результаті мати найбільш якісний проект. На жаль, сталося так, що в силу різних обставин, проект, який був визнаний переможцем, не сприйняла наша громадськість… Ми не хотіли відходити від нашої ідеї… І коли «Львівська політехніка» представила інші проекти, громадськість вирішила і склала резолюцію, де чітко окреслила, що би вона хотіла бачити. Ми підтримали ідею громадськості. Спеціалісти визначили, що має бути на цьому місці, – зазначив ZAXID.NET Президент ТзОВ ВП «Будінвест» Віктор Коць. – Зараз ми робимо все, щоб якнайшвидше розпочати це будівництво, але є певна процедура погоджень, різні стадії. Зараз розробляється робочий проект. Буде він – беремо дозвіл на будівництво. Будуть дозвільні папери – можна буде розпочинати перший етап будівництва. Та потрібно до кінця провести археологію: є близько двох соток, де археології ще не проводили. Але це можна робити паралельно».

За його словами, готель включений у програму підготовки міста до Євро-2012, і хотілося б розпочати перші етапи будівництва цього літа.

У проекті будинок має 6 рівнів та цоколь, простір у дворі залишається. За словами Віктора Коця, щодо підвального поверху буде прийняте ще додаткове рішення, після проведеної археології. «Підземний поверх хочуть відкрити, щоб ті найстаріші стіни були експоновані до огляду», – зазначив Віктор Коць.

Історія, що супроводжувала кілька років цей будинок, запам’ятається львів’янам (і не тільки їм) – як небайдужий вияв щодо того, що твориться у Львові, того, що мешканці міста мали можливість зупинити та боротися за своє право жити в атмосфері історичного Львова, можливо, спершу не повіривши, що можна змінити рішення міжнародного журі.

Президент Украины Виктор Янукович предлагает создать Благотворительный фонд по охране культурного наследия Львова.

Об этом идет речь в расширенном поручении Януковича по проблемам Львовской области, сообщили в пресс-службе Президента. Соответствующее поручение правительству глава государства подписал в понедельник (14.06.2010).

“Восстановление старинной части Львова, по мнению Президента, бесполезное дело без активного финансового и организационного участия правительства. Янукович своим поручением правительству инициировал создание Благотворительного фонда по охране культурного наследия Львова. Этот фонд, по его мнению, будет координировать политику центра и региона, направленную на приближение Львовского архитектурного ренессанса”, – подчеркнули в пресс-службе.

В своем поручении Президент предложил членам правительства отработать вопрос передачи памятников архитектуры и градостроительства города в сферу управления Министерства регионального развития и строительства.

Кроме того, Янукович предложил создать Государственный историко-архитектурный заповедник Галицкая корона. По мнению Президента, это позволит защитить львовские исторические памятники от разрушений и обеспечить своевременное финансирование реставрационных работ.

Одним из первых реальных проектов глава государства определил комплексную реконструкцию и реставрацию зданий Львовского Национального академического украинского драматического театра имени Марии Заньковецкой.

“Следует напомнить, что бывший премьер Юлия Тимошенко рекламировала распоряжения своего Кабмина в отношении этого театра еще в ноябре 2008 года, но, к сожалению, не в состоянии была его выполнить. Для Януковича такое легкомыслие является недопустимым”, – заявили в пресс-службе.

Глава государства поручил правительству до 1 августа текущего года представить утвержденный план работ и сразу же приступить к его выполнению.

Ось так виглядала ця галявина, на якій під час фестивалю розміщувались торгівці до копання котловану під готель прямо перед скельним комплексом і в межах забороненої для ведення будівництва зоні.

Ось так виглядала ця галявина, на якій під час фестивалю розміщувались торгівці до копання котловану під готель прямо перед скельним комплексом і в межах забороненої для ведення будівництва зоні.

а станом на вчорашній день вже маємо таку картину (і роботи почались з понеділка і йдуть швидкими темпами)...

Місцевий бізнесмен розпочав спорудження готельно-ресторанного комплексу під пам’яткою археології національного значення, грубо порушуючи законодавство України. Користаючись привабливістю Тустані, пожинаючи успіхи щорічного Фестивалю української середньовічної культури «ТуСтань!» та активної діяльності Державного історико-культурного заповідника «Тустань», Михайло Щур може завдати непоправної шкоди заповіднику і фестивалю.

В даний момент тривають інтенсивні земляні та будівельні роботи з залученням важкої техніки на приватній земельній ділянці у с.Урич Підгородецької сільської ради Сколівського р-ну Львівської обл. Ця ділянка входить до території комплексної охоронної зони пам’ятки археології «Городище літописного міста Тустань», що затверджено наказом Міністерства культури і туризму України. У її межах заборонені будівельні та земляні роботи, не пов’язані з дослідженням та експлуатацією пам’ятки.

Місцеві органи влади (Підгорецька сільська рада, Сколівська районна рада та РДА) знали про заборону будівельних та земляних робіт, не пов’язаних з дослідженням та експлуатацією пам’ятки, а також про те, що такі землевідводи і проекти забудови необхідно погоджувати із Заповідником. Незважаючи на це, з метою будівництва готельно-ресторанного комплексу в останні дні грудня 2009 року ними було незаконно змінено цільове призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарствау землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповіді на депутатські зверення підтвердили, що не існує необхідних висновків щодо погодження містобудівного обгрунтування та проведення його експертиз, а ті документи, що надані, мають ряд порушень. Також сільською радою свідомо приховано близькість пам’ятки археології національного значення та Заповідника. Отож, зміна цільового призначення земельної ділянки є незаконною, а земляні та будівельні роботи проводяться всупереч чинному законодавству.

Що зроблено на даний момент:

• Управління охорони культурної спадщини Львівської облдержадміністрації зобов’язало гр. Щура М., який проводив земляні роботи, припинити їх, а також подати проектну документацію в управління на розгляд та погодження. Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини», приписи органів охорони культурної спадщини є обов’язкові до виконання. Незважаючи на це, гр. Щур  М.П. у грубій формі відмовився ознайомитися з розпорядженням, після чого воно було надіслане порушникові поштою.
• Управління охорони культурної спадщини Львівської облдержадміністрації склало протокол про адміністративне порушення гр. Щура М.П. та надіслало його листом голові Сколівської райдержадміністрації.
• Надіслано депутатське звернення прокурорам Львівської області та Сколівського району з проханням здійснити перевірку законності зміни цільового призначення ділянки, а також скасувати незаконні рішення Підгородецької сільської ради про затвердження містобудівного обгрунтування та проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення ділянки.
• Подано депутатські запити народних депутатів Кармазіна і В”язівського до прокуратури з вимогою зупинити незаконне будівництво.

Незважаючи на вищезгадане, гр. Щур М.П. інтенсивно продовжує здійснювати на ділянці будівельно-земляні роботи. На сьогоднішній день існує ризик, що поки роботи будуть призупинені для з’ясування законності, незаконна будівля буде зведена в охоронній зоні пам’ятки археології національного значення, що претендує на включення до переліку пам’яток ЮНЕСКО, і нас знову поставлять перед фактом.

Для довідок: 067-731 68 21, kryvdyk2000@yahoo.com , Остап Кривдик, прес-секретар

Сайт заповідника: www.tustan.com.ua

Дожили. ЮНЕСКО предполагает исключить национальный заповедник «София Киевская» из списка мирового наследия из-за бездарной застройки святого места высотными коробками. Новые украинцы прут в самые престижные районы, да не простые, а с «изюминкой», легко обходя законодательство по быстро накатанным схемам. Этот же опыт получения разрешений на «хмародрябы» в охранных заповедных зонах попробовал перенести в Чернигов некто М., до этого связанный с незаконными застройками в Киеве.

Стоп, авантюра!

Месяц тому назад жители дома в самом центре старого Чернигова начали открытые боевые действия против застройщиков. В этой охранной зоне заповедника «Чернигов стародавний» высота застройки не должна превышать 15 метров. Именно такой является запланированная высота строящегося здесь дома, обозначенного в 2006 году в Генеральном плане города. Но застройщик в конце 2008 года увеличил свои аппетиты: вместо 4-этажного жилого дома решил выстроить 8-этажный.

Как и бывает в таких случаях, на начало земляных работ жильцы ответили стихийными собраниями, сваливанием строительного забора, на котором не было никаких опознавательных знаков, и водружением снесенного строителями «грибка» на прежнее место. Не остановили протестующих ни прибытие на место происшествия трех патрульных машин с автоматчиком, ни ответы из инстанций, в которые они обратились, о том, что вся документация у строителей в порядке, все разрешения есть. Кстати, вслед за городскими учреждениями удивительно быстро проверила все разрешения прокуратура – и не нашла оснований для приостановки работ.

Но жители этому не поверили и, продолжая отгонять строителей, добились-таки запрещения строительных работ на уровне исполкома.

Обходной путь

Вслед за этими событиями наступило временное затишье. Застройщик, долго остававшийся инкогнито, понял: дело серьезное. А затем принялся демонстрировать свой «козырь» – историко-градостроительное обоснование Чернигова, разработанное НИИ исследований охраны памятников Министерства культуры и туризма Украины, и согласованное с Главной государственной службой по вопросам национального культурного наследия. Кстати, это обоснование можно рассматривать только как научную концепцию. Придумали общими усилиями лазейку, привязав желаемый объект к построенному в этом же квартале в 70-годах 8-этажному зданию. «…С учетом существующего рядом сооружения восьмиэтажного корпуса института «Черниговгражданпроектреконструкция», высота объекта может быть увеличена. Но она не должна превышать 27 метров». «Может быть», а может и не быть! Так почему эти проектанты доминантой выбрали именно высотное здание, а не жилой дом рядом, над которым нависнет высотка?

Что интересно, порекомендовал застройщику сделать историко-градостроительное обоснование тот самый «УкргосНИИ проектирования городов «Гипроград», который несколькими годами раньше проектировал почти всю градостроительную документацию Чернигова. А для того, чтобы не утверждать изменения на местном уровне, подсказал отговорку: « Требование проводить общественные слушания введено с 2009 года, когда были приняты новые строительные нормы. Но когда мы в 2008 году утверждали свою документацию, они еще не действовали. А закон, как известно, обратной силы не имеет. Вся разрешительная процедура на проектирование была выполнена без нарушений действовавшего на то время законодательства и нормативных требований. Исходя из норм права о том, что законы не имеют обратной силы, разработка градостроительного обоснования для определения градостроительных условий и ограничений земельного участка в данном случае не нужна».

Ну нельзя уж совсем так нахально, господа!

Но как вяжется этот вывод «Гипрограда» с Генпланом развития Чернигова и Детальным планом застройки центральной части города? Как вяжется он Местными правилами застройки города и Перспективным планом туристического развития Чернигова, которые он выполнял, и за которые город заплатил около миллиона гривен? Сосредоточение всех планов у одного разработчика предполагает исключение разночтений, накладок и противоречий между ними. Но что имеем теперь в Чернигове?

В Местных правилах застройки города говорится: «Граничная высотность застройки определяется Детальным планом застройки территории города». В свою очередь, Детальный план застройки центральной части города, который также разработан «Гипроградом» и утвержден сессией госсовета, также говорит, что в этом месте, где хотят поставить 8- этажный дом, должен стоять 4- этажный. Высотность дома определена Детальным планом застройки центральной части города, а в случае его отсутствия – градостроительным обоснованием. Но есть и то, и другое! Да и ДБНы, государственные строительные нормы, никто не отменял, а они обязательны для органов местного самоуправления – и физических, и юридических. В них тоже упоминается о необходимости общественных слушаний по поводу реконструкции старых кварталов.

Но есть еще и Закон – верховная норма, а не рекомендация НИИ. Ст. 26 «Закона о планировании и застройке», принятого еще 2006 году, гласит: «Субъекты хозяйствования обязаны соблюдать региональные и местные правила застройки». По прописанному в этом законе порядку решение принимается после обсуждения на общественных слушаниях и утверждается на сессии депутатов местного горсовета. Все законы говорят о том, что вносить изменения в Генплан развития города и Детальный план застройки центральной части города вправе только сессия депутатов горсовета. Так зачем надо было вообще делать историко-градостроительное обоснование? – Чтобы получить нужный вывод!

Поэтому у черниговцев поневоле возникает естественный вопрос: можно ли доверять проектирование города киевлянам? Тем более, если знать, что НИИ сейчас работают на хозрасчете, и в погоне за выживанием, похоже, следуют формуле: «Любой каприз – за ваши деньги!» И кстати, недавно Верховная Рада приняла дополнения к закону «Об охране культурного наследия» (правда, Президент еще не подписал его), а строители этого закона совсем не знают. За незаконные и несанкционированные работы в зонах охраны памятников, кроме штрафов, в качестве меры пресечения предусматривается еще и лишение свободы сроком до 5 лет.

Дом будет строиться, но большой вопрос – какой?

Пока строительная эпопея приостановлена только благодаря усилиям жителей бунтующего дома. Вопреки, в том числе, решениям Черниговского исполкома, который выдал разрешение на разработку проектной документации, и управления архитектуры, выдавшего архитектурно-планировочное задание, признав таким образом историко-градостроительное обоснование как правомерный градостроительный документ. Тем не менее, сейчас Черниговский исполком, сделав хорошую мину при плохой игре, приостановил стройку. «Мы еще раз проработали всю поданную документацию и нашли важную деталь, которая послужила основанием для приостановки работ», – утверждают в исполкоме.

При существующем раскладе, застройщик или должен будет довольствоваться 4 этажами и уже разработанной документацией – или разрабатывать новую, на 8 этажей, документацию, но – с обязательными общественными слушаниями… Или судиться с властями города, с которыми, судя по всему, ранее были достигнуты определенные договоренности. Ведь на кону аппетитный кусок – реконструкция всего квартала в заповедной зоне.

Лариса Добрынина

По материалам газеты «Взгляд»

Законом України№ 3190-VІ 11 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини» зроблено крок до вдосконалення чинного законодавства України у сфері охорони культурної спадщини, – про це сьогодні, 17 травня, повідомив кореспондент ЗІКу.

Закон, що його 11 травня у повторному другому читанні прийняла Верховна Рада, спрямований на підвищення відповідальності за порушення його вимог, уточнення повноважень державних органів охорони культурної спадщини, положень щодо збереження пам’яток історії та культури та діяльності історико-культурних заповідників тощо.

Закон вніс зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального, Земельного, Цивільного кодексів України, законів України «Про інвестиційну діяльність», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про заставу», «Про оренду державного та комунального майна», «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про іпотеку», «Про музеї та музейну справу», «Про охорону культурної спадщини» та «Про охорону археологічної спадщини».

Закон забезпечує систематизацію законодавства, узгодження термінології та норм законодавчих актів, пов’язаних з охороною культурної спадщини, із Законом України «Про охорону культурної спадщини»; розмежування ознак порушень законодавства про охорону культурної спадщини, що тягнуть за собою адміністративну та кримінальну відповідальність, із встановленням адекватних форм такої відповідальності; узгодження між собою норм, що регулюють розподіл повноважень між органами управління у сфері охорони культурної спадщини; створення необхідних правових підстав для ефективної діяльності історико-культурних заповідників та історико-культурних заповідних територій; врегулювання інших питань, пов’язаних з охороною культурної спадщини.

Згідно із законом, «порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини: ухилення від підписання охоронних договорів на пам’ятки культурної спадщини; порушення режиму використання пам’ятки культурної спадщини; порушення режиму історико-культурного заповідника чи історико-культурної заповідної території; проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам’ятці культурної спадщини, зміна призначення пам’ятки культурної спадщини, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини; ухилення від передачі в установленому порядку знайдених під час археологічних розвідок, розкопок рухомих предметів, пов’язаних з нерухомими об’єктами культурної спадщини, на постійне зберігання до музеїв (державних фондосховищ), у яких зберігаються музейні предмети і музейні колекції, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України, – тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини щодо усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини або створення перешкод для їх діяльності – тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Нині на вул. Федорова, 28 у Львові будівельники руйнували праву бічну стіну будинку, – про це сьогодні, 19 травня, повідомив кореспондент ЗІКу.

Фотокор ЗІКу зафіксував дивовижні «підготовчі роботи»: будівельники «Галтрансрембуду» розрубували стіну будинку, який має статус архітектурної пам’ятки під охоронним номером 356.

Експерти ЦППД «Сім», який моніторить дотримання державних пам’яткоохоронних програм, поцікавилися у начальника управління охорони історичного середовища Львові Лілії Онищенко, на якій підставі відбуваються ці роботи. Чиновниця запевнила, що робітники мають дозвіл на знесення частини стіни понад дірою, яка утворилася в стіні торік внаслідок падіння дахових конструкцій після проливних дощів.

Нагадаємо, порушення дахової конструкції та стін будинку №28 на вул. Федорова зафіксувала своїм актом комісія. Дірку не заробили, а вирішили… розібрати стіну! Пам’яткоохоронці припускають, що йдеться до розбирання цілої пам’ятки.

Також нагадаємо, що Управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА просило у квітні цього року відкликати дозвіл на підготовчі роботи до будівництва готелю на вул. Федорова у Львові, але темпи робіт свідчать, що це прохання влада Львова проігнорувала.

Будинок №28 на вул. Федророва, що стоїть на фундаментах 1580 р. у середньовічній єврейській дільниці Львова XIV ст., включений до реєстру культурного надбання як пам’ятка архітектури XVI–XIX ст. (охоронний 356) на території, що має подвійний охоронний статус – Державного історико-архітектурного заповідника і входить до переліку культурної спадщини ЮНЕСКО. Історико-архітектурний ансамбль центральної частини Львова є невід’ємною складовою культурної спадщини ЮНЕСКО.

Роздрукувати

У той час, як на всіх пам’яткоохоронних зібраннях лунають висловлювання про те, що зарадити ефективнішому збереженню архітектурної спадщини Львова має Державний історико-архітектурний заповідник, міський голова Андрій Садовий просить скасувати розпорядження Кабміну про відновлення діяльності дирекції заповідника, – про це сьогодні, 17 травня, повідомив кореспондент ЗІКу.
До Мінрегіонбуду листом від 12. 04. 2010 № 03-57 звернувся міський голова Львова А. Садовий з проханням скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 11. 11. 2009 № 1338-р. Про це у листі від 5. 05. 2010 за № 2/16-11/4906, що прийшов на адресу Центру правових та політичних досліджень «СІМ», повідомив заступник міністра регіонального розвитку та будівництва І. А. Соколов

На думку міського голови Львова, інформує п. Соколов, відновлення діяльності окремої дирекції ДІАЗ у м. Львові призведе до формального збільшення відповідальних за збереження культурної спадщини, створить додаткові бюрократичні процедури для інвесторів і мешканців Львова та ускладнить можливість реалізації єдиної скоординованої політики в галузі.

Водночас, пише п. Садовий, питання щодо здійснення повноважень за станом збереження архітектурно-містобудівної спадщини врегульовано чинним законодавством, яким визначено відповідні органи охорони культурної спадщини, і тому немає необхідності створювати додатковий орган охорони пам’яток архітектури.

Мінрегіонбуд рекомендував Львівському міському голові Андрію Садовому винести питання скасування розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів, спрямованих на відновлення діяльності Державного історико-архітектурного заповідника у Львові» на розгляд сесії Львівської міської ради з урахуванням думки громадськості та, у разі прийняття рішення щодо скасування згаданого розпорядження, звернутися з означеного питання до Кабінету Міністрів України.

В частности, это 73 номера в пятизвездочных отелях, 261 – в четырехзвездочных, 520 – в трехзвездочных.

Об этом 29 апреля во время дискуссионной панели Евро-2012: толчок в развитии инфраструктуры и формирования позитивного инвестиционного климата в рамках Весеннего Делового Форума сообщил внештатный советник городского головы по вопросам гостиничного хозяйства Иван Лунь.

“Мы понимаем, что Евро-2012 во Львове – это три матча за три недели. Это не так уж много. Конечно, будут пиковые нагрузки. Но мы готовим гостиницы не только к Евро-2012, а в общей потребности города. Львову нужны отели через рост туризма, в первую очередь, внутреннего”, – сказал Иван Лунь.

По его словам, при условии развития туризма после Евро-2012, по подсчетам экспертов, Львов будет нуждаться в 2012-2018 годах в 66 пятизвездочных номерах, 192 – четырехзвездочных, 366 – трехзвездочных и 151 одно-, двухзвездочных.

По его словам, предложение гостиниц во Львове на сегодня составляет: 333 номера высокой категории, 517 – средней, 1 005 – бюджетные. Для сравнения, в Вене предложение составляет 30 тыс. номеров.

Вместе с тем, Иван Лунь отметил, что в Центральной Европе в среднем 42% гостиничных мест – это трехзвездочные гостиницы, 32% мест – двухзвездочные. Во Львове же 28% – трехзвездочные, 54% – двухзвездочные.

Львів’яни вкотре стали свідками неприхованих фальсифікацій з боку певних політичних сил та комерційної структури, що має намір забудувати частину унікальної території Львівського регіонального ландшафтного парку „Знесіння” усупереч потрійному охоронному статусу цієї території.

Цього разу ефективним – і це доводиться констатувати з подивом і жалем – інструментом фальсифікацій стали громадські слухання проекту містобудівної документації, що стосується ідеї зведення будинкового кварталу в парку „Знесіння”, та висвітлення самого перебігу цих громадських слухань у пресі.

Громадські слухання відбулися у п’ятницю, 23 квітня, у великій сесійній залі Львівської міськради. Присутність на них великої (тоді, як безконфліктні проекти не збирають нікого, окрім причетних до проектування!) кількості активних львів’ян свідчила про гостру конфліктність ситуації. Це ж підтверджував і зміст виступів промовців, серед яких одні за будь-що, не гребуючи при тому й відвертими фальсифікаціями, намагалися проштовхнути сумнівний проект, інші – передбачити його руйнівний вплив на довкілля та попередити непоправне, адже, як вказано у МО, ІМО та ВКДЕ, дана територія знаходиться в межах історичного ареалу м .Львова, у межах Державного історико-архітектурного заповідника, у межах території, що охороняється ЮНЕСКО та в межах Регіонального ландшафтного парку „Знесіння” – об’єкту природо-заповідного фонду України”.

Натомість ЗМІ висвітлили цю подію як неконфліктну та неконфронтаційну, що вочевидь виявилося не тільки на руку забудовнику, а й входило до його планів, будучи наперед продуманою піар-кампанією з його боку. Аналіз публікацій при найпростішому зіставленні текстів, розміщених у різних виданнях (наприклад „Вголос” та „ЗІК” виявив повне збігання не тільки змісту, а й формулювань цілих абзаців. Це змусило до логічного висновку: єдине джерело такої фальсифікованої інформації простимулювало її розташування у ЗМІ в класичний спосіб – за гроші, однак без позначок R чи PR, а відтак в обхід оподаткування, як того вимагає Закон про рекламу, зневажений в даному випадку ще й тим, що та реклама виявилася недобросовісною! Зрештою, сакраментальна фраза „Гроші роблять все!” прозвучала й на громадських слуханнях.

Але якими б не були спроби тотальної фальсифікації, а також мотиви усіх, хто брав у ній участь, львів’яни мають право знати правду. Правда солодкого чи гіркого присмаку не має, вона „за модулем” є абсолютною величиною. Тому треба було бути геть немудрим у сподіванні, що опубліковані фальсифікації будуть прийняті за достовірні. Реакція дописів від коментаторів, показала, що облуді не повірили. Як не вірять тому, хто зрадив чи збрехав хоч раз. А оскільки історія спроб забудови „Знесіння” обтяжена неодноразовими зрадами та обманами, цілком зрозуміло, чому львів’яни не ймуть віри солодкоголосим сиренам ЗМІ, які замість доносити до громади достовірну інформацію, викручують її навиворіт в очікуванні зиску.

Першим із доповіддю на громадських слуханнях виступив Ігор Миколайчук – представник Тзов „Архібуд”, котре замовляло містобудівну документацію. Намагаючись нав’язати аудиторії думку про „Архібуд” як добросовісного набувача ділянки, Ігор Миколайчук розповів, що буцімто за 4 млн. грн. фірма зі столичного аукціону придбала у власність нерухомість колишньої військової частини № 2144, а згодом узяла у довготривалу оренду ділянку, на якій були розташовані ці об’єкти нерухомості.

Зі слів пана Миколайчука, „Архібуд” виглядав мало що не добродійником, який свідомо відмовився від ідеї будівництва житлового кварталу в зоні з потрійним охоронним статусом і вийшов до громади з ідеєю спорудження готельно-рекреаційного комплексу, упорядкування за рахунок свого інвестиційного внеску парку „Знесіння” та повернення йому двох гектарів території! Але протокол, про передачу 2 га землі парку, – про що торочив на громадських слуханнях пан Миколайчук, – насправді є лише протоколом намірів, а не юридичним чином, до того ж стосується землі, яка мала б відійти парку на законній підставі автоматично, а не як демонстративне дарування „шуби з барського плеча”.

При цьому цікавим видалося те, що ділянку Ігор Миколайчук називав такою, яка „знаходиться БІЛЯ парку «Знесіння» на території колишньої військової частини”. Однак, як слушно зауважили кілька промовців на громадських слуханнях, а серед них і Тетяна Максим’юк із „Львівської політехніки”, що після того, як військова частина припинила користуватися цієї ділянкою, територія мала би безальтернативно й автоматично увійти до меж парку „Знесіння”, як того вимагав закон!

Проте 10.07.2007 Львівське міське управління земельних ресурсів видало довідку про те, що це землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Це послужило фальсифікованою підставою для надання ділянки в користування „Архібуду” на підставі договору купівлі-продажу нерухомості у колишньої військової частини.

Іншою фальсифікованою підставою стала оцінка БТІ того, що мало горду назву „нерухомість” тоді, як не в кожного повертався язик назвати нерухомістю об’єкти, що їх „Архібуд” начебто придбав за 4 млн. грн. з аукціону, адже це були вже добряче „рухнуті” рештки колишніх тимчасових споруд. Жартівники охрестили їх „собачими будами”, але коли справа виявила фальсифікацію в документах, то стало не до жартів.

Варто пригадати: історія спроб „Архібуду” забудувати цю ділянку тягне за собою такий довгий шлейф резонансних скандалів, пов’язнах із фальсифікаціями, що в їхньому шерегу останні громадські слухання – лише один із епізодів. І ніхто не береться прогнозувати, що він є останній.

Депутат Львівської міськради Теодор Дяків попри те, що його на цих громадських слуханнях, репетуючи про дотримання регламенту, намагалися затюкати клакери, спробував пояснити, у який спосіб забудовник і далі практикує обман.

Спершу цей обман виліз шилом із мішка, коли „Архібуд” робив спроби „узаконити” свої зазіхання на плато у підніжжі гори Лева, згодом – коли депутати ЛМР від фракцій „Свободи” та БЮТ синхронно проголосували на сесії за виділення по 3 гектари для для “Європростору” (співзасновники – члени „Свободи”) і для “Архібуду” (співзасновники – члени БЮТ) у парку “Знесіння”.

Тричі забудовники намагалися досягнути бажаного через лобіювання своїх інтересів у депутатському корпусі та виконавчих структурах ЛМР. Спершу виплодом цих намагань стали дві попередні ухвали ЛМР № 612 і №1023 від 05.07.2007 про передачу в оренду ТзОВ «Архібуд» ділянки на Довбуша, 15 у парку «Знесіння», які згодом були оскаржені в Господарському суді Львівської області та Галицькому районному суді Львова, де виявилося не одне порушення законодавства. Перший позов в інтересах управління природних ресурсів ЛМР подала прокуратура.

Коли 05.07. 2007 ЛМР затвердила «Архібуду» „відведення земельної ділянки площею 2,945 га на вул. О.Довбуша, 15 в оренду терміном на 10 років для будівництва об’єктів архітектурної діяльності”, де за „об’єктами архітектурної діяльності” камуфлювався квартал елітного житла, настала черга другого судового позову. Фальсифікації тривали й у судах: протокол сесії ЛМР, котрий був представлений міськрадою, не містив такого пункту, як винесення на голосування ухвали про оренду землі, а представник «Архібуду» надав протокол, в котрому вже було вписане питання надання в оренду і обговорення цієї ухвали…

До речі, останньою датована ухвала № 2260 від 04.12.2008, а голосування пленарного засідання ЛМР цього дня щодо зміни цільового призначення ділянки в парку „Знесіння” (вул. Довбуша, 15) з земель природо-заповідного фонду на землі житлової забудови, тільки красномовно підтвердило, що «Архібуд» попередньо вчиняв незаконні дії для отримання цієї земельної ділянки і оскаржувані у судах ухвали таки були прийняті з порушеннями, про що персонально мав би нести відповідальність міський голова Львова Андрій Садовий, який не міг не знати вісх нюансів цієї темної справи.

Слід зазначити, що підставою для надання „Архібуду” земельної ділянки під будівництво на території ландшафтного парку «Знесіння» послужив проект ухвали сесії ЛМР, зміст якої суперечить нормативно-правовим актам України. В ухвалі про затвердження ділянки у парку «Знесіння» за ТзОВ «Архібуд» підозру викликав ще той факт, що звернення «Архібуду» до міської ради про вилучення цих земель та підписи чиновників, що візували дане звернення, збігаються у даті, 1 грудня 2008 року. Проект же ухвали сесії завізували четверо чиновників ЛМР, чим посприяли у здійсненні підприємницької діяльності комерційній структурі, використавши для цього своє службове становище.

Серед осіб, котрі візували ухвалу ЛМР щодо використання земель парку “Знесіння” за відсутності екологічної експертизи ( а це ще одне порушення закону), також були начальник юридичного управління міськради Гелена Пайонкевич та начальник управління земельних ресурсів ЛМР Михайло Бокало.

Рівно рік тому, дослідивши, звідки ростуть ноги, Міжвідомча робоча група з питань протидії корупції скерувала до суду протоколи про корупційну діяльність заступника міського голови Львівської міської з питань містобудування та інфраструктури Шевчука В. С., начальника організаційного управління Львівської міської ради Сірка І. М., начальника управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради Зубача Л. Л., голови Галицької районної адміністрації Маруняк І. М. у справі про незаконне будівництво у парку «Знесіння». Однак Галицький районний суд відправив на доопрацювання складені СБУ адмінпротоколи щодо корупційної діяльності, оскільки у них „не містилося достатньо даних для прийняття судом рішення по суті”.

11.11.2009 «Архібуд» змінив свій імідж „агресивного забудовника” на „благодійника Львова”, запропонувавши у Львівському прес-клубі підписати звернення до ЛМР про скасування інвестиційного внеску фірмі, яка відмовляється від судового протистояння із парком „Знесіння” й простягає йому руку допомоги в ошляхетненні території. Декларуючи буцімто відмову від ідеї будівництва житлового кварталу, співзасновник „Архібуду” Віктор Коць оприлюднив передпроектні пропозиції будівництва вже не житлового (забороненного законом в рекреаційних зонах), а готельно-рекреаційного комплексу апартаментного типу невисотної забудови у 3-4 поверхи з басейном, спортивними та оглядовими майданчиками та підземним паркінгом. Ескізи виглядали настільки ж привабливими, наскільки й необов’язковими у виконанні. На зміну іміджу фірми мали спрацювати не тільки декларації про добрі наміри, а й зміна керівництва фірми (сумнозвісний пан Михайло Мужилівський, який депутатство у ЛМР поставив на службу власним комерційним інтересам, поступився ще не заплямованому в оборудках Вікторові Коцю). А підтримка Віктора Коця з боку колишнього захисника парку „Знесіння” Дмитра Гудими мала б сигналізувати львів’янам про гармонізацію стосунків між забудовником і громадою.

Як пояснив депутат ЛМР Теодор Дяків, він також піддався впливу цієї сугестії і навіть не мав наміру приходити на громадські слухання, будучи впевненим у тому, що Віктор Коць свого слова дотримає. Але, коли напередодні слухань Віктор Коць став активно цікавитися, чи пан Дяків візьме участь у слуханнях, депутат запідозрив щось не добре, і чуття його не обмануло. Той план забудови, що його задемонстрували на слуханнях, суттєво відрізнявся від тих фігових листочків, якими прикривався забудовник півроку тому. А за цих півроку, до речі, сплили вже й трирічні терміни позовної давності для оскарження дій посадових осіб, на підставі висновків котрих була надана всебічна легітимізація захланності забудовника…

Тому на громадських слуханнях Теодору Дяківу не залишалося більш нічого, як услід за Станіславським, кинути на адресу керівництва „Архібуду” своє: „Не вірю!”. „Якщо це інший проект, ніж той, що був у листопаді, – а зараз же обговорюється тільки містобудівне обґрунтування, а не сам проект, – то яким буде цей проект, коли справа дійде до будівництва? І навіть коли ухвалять проект, то дотримуватимуться його при будівництві? Чи не поставлять ворота? Із такими підходом до забудови не можна погоджуватися. Якщо йдеться про спорудження апартаментів на 500 місць, то зазначеною ділянкою не обійдеться, вже тепер видно, що площа забудови збільшилася. Далі таке: що є апартаментами? Якщо це кімнати з кухнями і вигодами, то чи не є це замаскованим будівництвом житлового комплексу під назвою готельно-рекреаційного?” – запитував Теодор Дяків на слуханнях, примушуючи їхніх учасників тверезо оцінювати пропозицію забудовника і прогнозувати майбутні наслідки.

Однак з боку таких постійних лобістів інтересів забудовника, як депутат Василь Павлюк, проект здобув палку підтримку. Маніпулюючи картиною страшенної занедбаності парку (хоч це питання до комунальників) та криміногенністю незагосподарьованої території (а це питання – до правоохоронців), Василь Павлюк намагався підвести до висновку, що безальтернативним порятунком у цій ситуації зможе стати тільки …майбутня забудова, ініціатор якої хоче вкласти гроші в опорядження парку за рахунок інвестиційного внеску. І Василь Павлюк був не єдиним із виступом депутатської підтримки на супротив „латентної агресії до забудовника як до ділка”. Співало осанну аж ціле тріо тенорів! Кожен із лобістів змальовував різнобічну привабливість проекту, що його захищав розробник – архітектор Віталій Дубина із „Містопроекту”.

Із доповіді архітектора Віталія Дубини випливало, що готельно-рекреаційний комплекс на 500 місць в апартаментах та автостоянкою в підземну рівні загалом на 130 машино-місць матиме категорію не менше 4 зірочок а різновисотні будівлі ( висота в стінах від 3,6 до 15 м) оточуватиме благоустроєна зона відпочинку й оглядові майданчики. На це директор регіонального ландшафтного парку «Знесіння» Олесь Завадович висловив побажання, щоб об’єми майбутнього об’єкту більше вписувалися у ландшафт. Директор парку розповів про ідею спорудження на вході до парку нововго візит-центру і нагадав про одночасну дію трьох охоронних зон ділянки, на якій „Архібуд” проектує своє будівництво. Окрім іншого Олесь Завадович зазначив, що проект мав би бути погодженим на рівні області.

До речі, щодо інших погоджень, то погодження начальника управління охорони історичного середовища м. Львова Лілії Онищенко на історико-містобудівному обгрунтуванні міської ділянки на вул. Довбуша, 15 є не обов’язковим, бо очолювана пані Онищенко структура не є тим органом місцевого самоврядування, якому делеговані такі права. Натомість те, що ІМО має бути затверджене головою Державної служби з питань національної культурної спадщини – вимога прямої норми. Але дотриманою вона не була! Що вже дає підстави вважати громадські слухання спрофанованими через неналежну підготовку до них комплексної містобудівної документації.

У цьому місці дозвольте зосердитися на букві закону.

Проаналізувавши містобудівну документацію, винесену громадські слухання, ГО ЦППД „СІМ” побачило, як ці слухання профануються в зародку. Згідно п.Г.3. ДБН 1-4-2009 ІМО входить до складу Вихідних даних на розроблення МО, отже повинно бути на початок розроблення МО погоджене Державним органом охорони культурної спадщини. У ВДЕ у Складі вихідних даних ІМО відсутнє, інформація про відповідні погодження ІМО також відсутня.

Відповідно до п.5.9. ДБН 1-4-2009, “Містобудівне обґрунтування погоджується з відповідними органами містобудування та архітектури, земельних ресурсів, охорони культурної спадщини, природоохоронним та санітарно-епідеміологічним органом”. Для даної території таким органом охорони культурної спадщини є Державна служба з питань національної культурної спадщини або Управління охорони культурної спадщини ЛОДА в межах делегованих йому повноважень (ст.5-6 Закону про охорону культурної спадщини).
УОІС м. Львова не має повноважень погоджувати МО та ІМО на території ДІАЗ м. Львова (ст.6-2 цього ж Закону). Тому на громадське обговорення слід подавати вже погоджену Державним органом охорони культурної спадщини документацію.

Як свідчить ІМО, на території ділянки не виявлено ніяких пам’яток, зокрема і археологічного культурного шару. Однак на “Схемі оцінки забудови та аналізу існуючого стану” не показані місця археологічних досліджень, що не дає можливості відповідно оцінити твердження про “відсутність на ділянці археологічного культурного шару”. Крім того, з ділянкою межують пам’ятки природи: Гора Лева, Зміїна гора, гора Високий Замок, а також архітектури – костел Св. Войцеха, також територія ділянки входить до меж Державного історико-архітектурного заповідника та “меж територій, взятих під охорону ЮНЕСКО”. В межах території заповідника охоронні зони для окремих пам’яток не виділяються, оскільки територія заповідника є єдиною охоронною зоною (п.3.3.5). Згідно Закону про охорону культурної спадщини (ст.34), територія ділянки належить до земель історико-культурного призначення.

Далі, що більше й принциповіше.

Згідно ДБН 360-92**, п.11.9-10: “У цілому на заповідні території і охоронні зони поширюється принцип регенерації середовища. … Для заповідників, заповідних територій і комплексних охоронних зон слід передбачати збереження історичного планування і забудови, історичного середовища і ландшафту, виведення промислових підприємств, майстерень, складів та інших дисгармоніюючих споруд, які наносять фізичну та естетичну шкоду пам’яткам та їхньому середовищу. … Слід передбачати тільки відновлювально-реставраційні, консерваційні та ремонтні заходи, роботи щодо використання пам’яток і навколишньої історичної забудови, благоустрій території. Нове будівництво може здійснюватися у межах завдань щодо доповнення характеру середовища, що склалося історично, у тісному планувальному, масштабному і архітектурному погодженні з оточенням”.

Згідно ДБН Б.2.2-2-2008 – п.3.4.1.4: “Нове будівництво можливе лише у виключних випадках і тільки за проектами, розробленими на основі історико-містобудівних обґрунтувань та погодженими з відповідними державними органами охорони культурної спадщини”. Чи можна вважати даний випадок “виключним”? Чи порушує проект “засади збереження пам’ятки та традиційного характеру її середовища”? (п. 3.4.1.5 цього ж ДБН-у). У поданій документації проектні рішення не отримали з цього огляду достатнього обгрунтування:

1. Акцентування на зоні сприйняття ділянки лише з Високого Замку не зовсім коректне, оскільки ділянка є ідеальною територією для огляду Гори Лева та костелу Св. Войцеха, а також формує природнє тло їх візуального сприйняття з боку Знесіння. Відповідно, в обгрунтуваннях не проведена всебічна оцінка впливу пропонованої багатоповерхової забудови на сприйняття гори Лева та костелу Св. Войцеха з півночі, з боку Знесіння.

2. В ІМО відсутнє чітке і однозначне обгрунтування щодо встановленої можливості (і необхідності!) висоти забудови до 15 м в стінах, яке може бути зроблене тільки в межах доповнення історично сформованого середовища. Пропоноване як в ІМО так і в МО проектне рішення щодо висотності забудови є необгрунтованим, оскільки подібної висоти забудови на цій ділянці ніколи не було.

Звідси випливають такі пропозиції:

-рекомендувати направити матеріали містобудівної документації на доопрацювання із подальшим погодженням в органах охорони культурної спадщини у встановленому Законодавством порядку;
-у разі встановлення можливості капітального будівництва на даній території обмежити площу забудови в межах історичної площі забудови ділянки, а висотність обмежити висотою історично зафіксованої забудови на ділянці;
-доопрацювати представлену містобудівну документацію з врахуванням необхідності аналізу усіх аспектів огляду пам’яток природи та архітектури в зонах візуального сприйняття при пропонованій висоті забудови (бажано подати варіанти пониженої забудови) з представленням тривимірної моделі об’ємно-просторового рішення наміру забудови (п.4.10:в – ДБН Б.1.1-4-2009);
-замовнику подати на Погоджувальну раду скориговану містобудівну документацію з погодженням відповідних Державних органів охорони культурної спадщини, що відповідають статусу території.

Однак, як з’ясувалося, громадські слухання проекту містобудівної документації на вул. Довбуша, 15 мали свій сценарій, до якого викладене вище не вписувалося жодним чином.

Тому марно Тетяна Масимюк, закликаючи зосередитися на екологічних аспектах планованої забудови, намагалася отримати відповідь, що буде із тими джерелами, які із-під згаданої гори Лева живлять ставки на території хімфармзаводу? І навряд чи відповідь Віталія Дубини про те, що вплив на джерела повинен вивчатися на подальшій стадії проектування, задовольнив її або ж переконав у безпечності будівництва. До того ж не викликало захоплення і повідомлення про те, що для влаштування панорамного огляду доведеться зрізати дерева. Голос Тетяни Максимюк був розпачливим, але забудовника не зворушив. „Це буде повна руйнація. Паркінг у 3-метрововму цоколі вглиб не залишить у горі жодного живого місця. Піскові грунти можуть зійти й все засипле. Ще від 1996 року плато Велесової гори, де є капище, слід було передати парку. Може, не пізно й тепер знайти забудовнику ділянку в іншому місці”, – запропонувала спеціаліст ландшафтної архітектури.

Подібну думку висловив на громадських слуханнях і мешканець вул. Липківського Михайло Сухей, який наголосив на морально-етичних засадах забудови паркової зони. „ Військова частина не повинна була продавати, а повернути ділянку парку. Будівництво не буде таким точним, як стоматологічне втручання, будинки посунуться, а 7-поверхові споруди точно спричинять затінення. Тут на 90 відсотків більше заперечень, ніж „за”. Не маймо ілюзій: готелів не бракує. Можна звернутися до міськради з проханням дати забудовнику обмінну ділянку. А цю – передати парку під дитячий майданчик. Якщо б кожен львів’янин скинувся по 5 гривань, то тисячне місто могло б зібрати суму на викуп ділянки у забудовника і повернути землю парку, для користування наступним поколінням”, – такою була пропозиція Михайла Сухея.

Серед інших виступів мешканців даного району звучали підозри про те, що проведення на гору 2-кілметрової каналізації було сплановане спеціально в розрахунку на забудову „Архібуду”і тут не обійшлося буз корупційних схем. „Каналізацію проклали за бюджетні кошти. Тобто за наші податки. Тоді як правильніше було б зобов’язати забудовника зробити це своїм коштом”, – наполягали львів’яни, котрі окрім усього не стримувалися й від закидів на адресу дирекції парку „Знесіння”, а себе порівнювали із горопашною рибою у Київському морі…

Те, що сценарій громадських слухань не передбачив можливості висловитися повною мірою усім за позірного наполяганні на дотриманні регламенту з боку лобістів проекту, стало іще одною демонстрацією відпрацьованої до блиску у сесійній залі ЛМР маніпулятивної технології. Так, не взяли слова історик Іван Сварник та архітектор Микола Гайда. А Теодору Дяківу, як уже було згадано, не дали взяти слова на вимогу.

І як кожен сценарій, що передбачає свою драматургію, цей містив потужну коду: підсумування слухань з чіткими акцентами адвоката Дмитра Гудими, саме того, котрий спершу був захисником парку „Знесіння”, а тепер виступає „гармонізатором” проекту забудови. Дмитро Гудима запропонував записати до резолюції банальні сентенції, що мали б підвести до головного: звільнити забудовника від сплати інвестиційного внеску взамін за облагородження території парку (про що сторонам слід укласти інвестиційну угоду). Так, Дмитро Гудима акцентував на виготовленні проекту за всіма нормами, на тому, що споруда не повинна стати агресивною домінантою, що за державними будівельними нормами готель не може бути житлом. До чого було перелічувати всі пункти, коли їх можна обійти з такою ж легкістю, як до цього „Архібуд” обходив інші законні вимоги, Дмитро Гудима не пояснив, але своє соло на гармонії виконав.

Відтак бурхливі громадські слухання, які за звичною логікою мали б завершитися створенням узгоджувальної комісії, адже конфлікт інтересів та нестача підставових матеріалів для позитивного рішення були очевидними, завершилися яловою резолюцією, озвученою начальником відділу громадського партнерства ЛМР Юрієм Лукашевським: врахувати вплив забудови на навколишнє середовище, впорядкувати територію та не будувати житла.

За останнє, коли що не так – як зрештою, за перше й друге – навряд чи хто відповідатиме. Досвід багаторічного спостереження за цією епопеєю, схиляє саме до такого невтішного висновку.

Марта ГАРТЕН, спеціально для ГО „СІМ” та Громадського форуму Львова